Сніжний Василіск - Я виткав тебе з власного безсоння, Сніжний Василіск

- Бачу, ти підготувався. 

- Авжеж. Я тільки цього увесь вечір і чекаю. - Розвертаюсь і тягнуся розстібнути його брюки.

- А я думав, ти чекаєш на велетенський гарбуз. 

- Гарбуз мене не трахне. - Усміхаюсь, і він дивиться на мене хижими очима. Витираю руку туалетним папером після того, як щедро змащую його ерекцію слизькою рідиною, Сіріус піднімає мене за стегна, впившись у них пальцями, і притиснувши спиною до стіни, повільно опускає на свою тверду плоть. Пробка зробила свою справу в плані підготовки до “швидкого доступу”, мені залишається тільки трохи скоригувати кут, щоб все стикувалося, як треба. Вигинаю спину з тихим стогоном, коли він проштовхується всередину, заповнюючи мене нестерпно повільно. - Як добре. Як я цього чекав. - Видихаю йому в губи і цілую розв’язно, стогнучи крізь поцілунок, коли він просувається глибше. Намагаюсь опуститися на нього швидше, але Сіріус не дає мені цього зробити, тримаючи на місці мертвою хваткою. Починає рухатись навмисне повільно, я знову вигинаю спину, стогнучи у його губи, кусаю їх, покриваю поцілунками його обличчя, нігті врізаються в його накидку на спині. - Швидше. Будь ласка, трохи швидше.

- Такий нетерплячий. - Усміхається і відтягує мою нижню губу зубами. - Моє чарівне чортеня. - Його губи переміщаються на мою шию. Сильний поштовх всередину, і я знову не можу стримати звуків. - Тільки й думаєш про непристойні речі, чи не так? - Дражливо прикусує шкіру, знову сильний поштовх, і повільно назад. - Таке невинне личко, і така збочена натура. - Прискорює темп, гудіння галогенних ламп розривають звуки шльопання шкіри об шкіру. - В тебе ж на обличчі написано, що ти не можеш солодко заснути, поки тебе не нафарширують до країв. - Врізається у мене з низьким риком, тісніше обвиваю ногами його стегна, щоб не зісковзнути. Вхідні двері зі скрипом відчиняються, хтось заходить до одної із кабінок. Сіріус сповільнює темп, але не зупиняється, і з кожним повільним поштовхом задіває чутливу точку, і в плюс до всього з кожним рухом його стегон моє збудження треться об натягнуту тканину нижнього шару кімоно. Закушую тканину його накидки на плечі, щоб не стогнати вголос. - Лише подивися на себе. - Шепоче ледве чутно на вухо. - Щоки червоніють, очі закочуються. - Знов глибокий поштовх. - Така розпусна шльондра, насолоджуєшся, як я вгачуюся в тебе на всю довжину, поки в сусідній кабінці хтось може нас почути. - Шепоче мені в щоку, а я ледве його чую через своє ж шалено калатаюче серце. Відчуваю себе на межі, в очах збираються сльози. - Настільки себе не контролюєш, що в мене все плече вже в твоїй слині. - Раптово притискає мене до стіни сильніше і одною рукою хапає за шию, притягує до себе і цілує найрозбещенішим поцілунком. Звук зливного бачка, дверей кабінки, води в крані, і нарешті ми знов залишаємось насамоті. - Я дам тобі те, що ти хочеш, але спершу підготуй пробку.

- Навіщо? - Ляпас по щоці.

- Роби, що кажу. Протри папером і тримай в руках, поки не скажу. - Пришвидшує темп, врізаючись у мене агресивно, вколочуючи в стінку, і хоч як я намагаюсь подавляти звуки, що вириваються з мого рота, все одно не можу стримати всіх стогонів. Надто добре. Нестерпно. Надто добре, надто… Не витримую, і розрядка накриває мене до тремтіння. Кусаю губи до крові. По тілу розливається солодке тепло. Ще кілька грубих поштовхів, і він випліскується в мене, стискаючи мої стегна до синців. Бере з моїх рук пробку, повільно виходить з мене і одразу затикає отвір. 

- Ти це з самого початку планував?

- Каюся, винен. - Ніжно цілує мене в губи й опускає на підлогу, ноги не слухаються. опускає і розправляє моє кімоно, я намагаюсь перевести подих. - Це було кайфово.

- Ще й як. - Видихаю через рот. - Ледь не спалилися.

- Це частина веселощів, чи не так? - Виходимо з кабінки, він поправляє свій костюм, я все ще відчуваю поколювання в ногах. Нахиляюсь вмитися холодною водою. - Давай допоможу із зачіскою. - Заново зав’язує моє розтріпане волосся. По стегнам стікають краплинки змазки і, можливо, того, що він намагався закрити всередині. Міг би витерти серветками, але лишаю все так. Як нагадування про цей брудний інцидент. - Я б із задоволенням милувався твоїми покусаними губами і вологими слідами на щоках, але краще, мабуть, вдягни маску. - Ніжно гладить мене по щоці. - Мій найпрекрасніший розпутний демон. - Цілує мене м’яко у чоло. 

- Треба повертатись, щоб не пропустити торт.

- Добре. Ходімо. 

- Сіріусе. - Розвертаю його до себе і цілую в губи. - Це було дуже кайфово. - Опускаю маску на обличчя. Тепер можна і тортика з’їсти. Якраз апетит прокинувся. 

Всю ніч Сіріус не випускає мене із обіймів, цілує ніжно, не лишаючи жодного куточку тіла недоторканим. Я і сам не можу від нього відірватися. Не можу ним надихатись. Хочеться притиснутись настільки близько, щоб ввібрати його в себе кожною клітинкою свого тіла. Попереду цілий тиждень розлуки, тому прошу напитися так, щоб навіть якщо я затримаюсь — він не страждав. Сперечається, відмовляється, тоді я дістаю свій козир в рукаві — спеціально для такого випадку напередодні виготовлене зілля, що поповнює запас крові в організмі під час крововтрати. Збрехав алхіміку, що це на випадок нещасного випадку для відрядження. Запам’ятав рецепт, тому зможу й сам таке зробити, якщо знадобиться ще. Все одно витягує із мене обіцянку зупинити його, якщо відчую слабкість, і нарешті встромляє гострі зуби у внутрішню частину мого стегна. Час від часу відволікається спитати, як я почуваюся, або залишити на шкірі червоні сліди від поцілунків — на стегнах, животі, грудній клітині, наче помічаючи свою територію — і знову повертається до рани. Перед очима все пливе — чи то від крововтрати, чи від збудження. Навмисне себе не торкаюсь, хочу залишити це йому. Хочу перед від’їздом ще раз відчути його якомога ближче, глибше, тісніше. Він мучить мене, навмисне довго дражнить пальцями, згинаючи і рухаючи ними всередині найнестерпнішим чином. І навіть коли, нарешті, входить повністю, рухається до знемоги повільно, м’яко, руки блукають по моєму тілу, ніжно стискаючи, губи залишають численні сліди на шкірі від довгих поцілунків. Я ще не поїхав, а вже по ньому скучив. Навіть притиснутий до нього усім тілом, мені його мало. Навіть відчуваючи його глибоко всередині. Навіть з його зубами в моїй плоті. Коли наростаючі відчуття, що обіцяють розрядку, стають нестерпними, акуратно робить маленький надріз на моїй шиї і присмоктується губами, і кожна клітинка закипає насолодою.