Андіона Гобой - Лімбо Сонне Царство, Андіона Гобой

Відтоді, як Луціана отримала підтвердження своїм підозрам, вона стала впевненіша в собі. Адже тепер вона знала чому може керувати снами і чому її життя було напряму з ним пов’язано. Так, у неї все-таки було величне призначення,хоч і в Наві вона була звичайною людиною і ніхто не підозрював про її потенціал. Вона була особливою і дочекалася особливої долі! Вона була гордою за себе, але гординя її не охопила адже знала що бути обраною це не значить витягти найдовшу соломинку.

Згадуючи досвід перебування в чужому тілі, приходило розуміння того, що не дуже приємно бути посильним. То було так, наче втрачаєш себе, іноді находила огида від того що відбувалося з тим сосудом. Трохи деколи це псувало її життя в Наві, бо позначалося на її поведінці і то було не просто роздратування а щось більше - вона іноді вела себе як сосуд. Був навіть такий період, коли Луціана заприсяглася не спати взагалі. Але все ж не виконала своєї погрози, бо без сну не буде міцного здоров’я а  Луці була за здоровий спосіб життя.

Прийшов час змін і Луціана раділа тому, що подала на розлучення з ненависним муженьком. Вони сьогодні мали зустрітися в залі суду і цей фарс мав скінчитися. Так довго вона цього ждала, що і самій не вірилося. Дорога була не близькою і йшов чималий дощ, але настрій був чудовим. Тому вона нічого не відчула, коли вантажна машина врізалася в автобус у якому та їхала. Водій вантажівки втратив контроль над машиною і усе сталося так швидко що зреагувати не встиг ніхто. У підсумку: троє загинуло, п’ятеро попали в лікарню з важкими травмами і в їх числі була Луціана. Її намагалася врятувати кілька лікарів, але операція яку назначили не допомогла. Луціана впала в кому, шанси з якої вийти були мізерні. Коханий примчався так швидко як тільки зміг і цілу ніч просидів біля її тіла. Він плакав і молив Бога врятувати його суджену, але молитви залишалися без відповідей. Луціана отримала свободу від мужа, але зате якою ціною.

Через місяць

Лікарі сказали, що далі чекати не можна і пора відключати Луціану від апарату штучного підтримання життя. Її любимий не міг того допустити,  тож перевіз її в Америку і оплатив її догляд в одній приватній клініці аби ті доглядали за нею. Він не міг її відпустити ось так, бо вірив в її повернення до життя.

Кома-це ще не кінець всього, адже то не смерть. Здається ніби людина спить, але ніхто не знає що відбувається з душею в той проміжок часу. А от Луціана дізналася це. Вона потрапила в Лімбо, духи її провели туди щоб та служила їм. Тепер вона була повністю там її душа застрягла в тому світі снів і не могла рухатися туди де мала б бути-адже то не місце куди потрапляють мертві. Вона знала це, але проти них була безсилою. Їхня влада там була безмежна і вони контролювали її підсвідомість. Ніхто в Наві не знав, що з нею відбувається насправді і вона не могла покликати на допомогу, все так влаштовано аби світи не перетиналися і не існувало таких собі медіумів щоб зв'язок установити. То була її доля? Вона не вірила в це. Хіба що то був злий рок, інакше не назвеш. Вона застрягла в середньому світі і це входило в початковий план духів. Якби не аварія, думаю вони вигадали б якійсь інший спосіб її забрати до себе, але така вдача їм трапилася сама по собі. Вони не підлаштовували це: не мали над таким влади, просто так сталося.

 Луціані довелося змиритися зі своїм новим положенням і вживатися в роль. Життя продовжувалося, але вже без неї і вона стала спостерігачем того що відбувалося в Наві : допомагала як могла родині пережити біль втрати, побачила як її коханий будував карьеру і залишався вірним їй до кінця, як муженьок спився і випадково випав із вікна та не від туги за нею а від того що не міг більше нею обладати. Превілегії звичайно були, але вони не змінювали того факту що вона залишилася сама- її любили та вона була далеко від них. Нести свій хрест важко, а особливо коли він надприродний і нічого тут не вдієш-так уже все було влаштовано й мало надалі підтримуватися щоб гармонія у Всесвіті не порушилася і не загинули Галактики. Вона не знала, як саме то могло пришвидшити кінець світу і не хотіла знати, бо голова від подробиць які їй духи відкрили і так пухла. Але як хороша дівчинка, підкорилася цьому. Неймовірно, як від однієї неї самої залежало життя цілого Всесвіту і що вплив Лімбо мав своє місце і час. Замінити ж її не було кому і чи родилась би ще така, яка рятуватиме світ, невідомо .Що ж: на тому пора закінчувати, бо всі карти розкрито, тож як кажуть - «аста лавіста ля комедія».

Кінець