Андіона Гобой - Лімбо Сонне Царство, Андіона Гобой

Часу на роздуми було багато, все-таки було літо, тож Луціана придалася спогадам. Спогади змінювали одна одну і емоції поверталися так,наче усе заново пережито. Вона була чуттєвою людиною, тому відчувала все глибше за інших. Їй судилося розгадати таємницю світу снів.

Вона пригадала, як колись до неї приходила мадам Смерть. Луціана побачила її в квартирі матері, у вітальні. Звичайна собі сивувата старушка, але це було не зовсім так. Її холодний погляд говорив про те, що вона знає про тебе все і має над тобою надприродну владу. Енергетика в неї була така що сковувала і не давала втекти: то мабуть було для того, щоб легше було забирати душу яка померла. Луці спитала, кого та прийшла забирати в цьому домі. Та відповіла, що час ще не прийшов. Тоді був ризик для життя Луціани і тому та їй явилася. Але вдача нашої героїні відвернула це. Під «цим» мається на увазі, хвороба яка дякувати Богу обійшлася без ускладнень хоч і здавалася тоді страшною.

В той час помер дядько Луціани і снився їй протягом деякого часу. Один відрізок життя він попереджав її про небезпеки малі вони були чи великі,а також давав поради.

Якщо так подумати, то це був не єдиний мрець що їй снився. Всі вони були зі своїми посланнями. Складається враження,що Лімбо існує для передавання інформації. Виходить, що сни то не просто сни. Це місце зустрічі живих з померлими. Такий собі вимір, де ми все бачимо як на екрані телевізора-фільми.

Кожен сон має значення і весь вимір створений для контактів світу живих зі світом мертвих. Мертві перебувають в ще одному, окремому вимірі.  І в Лімбо вони зустрічаються з живими, які перебувають в Наві. Призначення світу Лімбо бути перехрестям для таких зустрічей. І це духовний вимір, бо там подорожують лише душі. Таке не кожному відкриється. Духи, які охороняють Лімбо кому попало не розкриють значення всього що там відбувається. Луціана була однією з небагатьох обраних, яку ввели в курс справи щоб та допомагала духам виконувати призначення світу снів. Її обрали, бо вона мала необхідні якості і не стала би використовувати знання проти них, адже не була такою людиною яка могла б зруйнувати хід речей заради потіхи свого его. А ось допомагати тим, хто того потребує було в її характері: що вона і робила.