Євгеній Павлович Литвак - Епоха слави і надії, Євгеній Павлович Литвак

Він слухав і ще сильніше притискав до себе книгу. Книга нічого не вимагає, нічого не дає і нічого не обіцяє. Він дивився в камін, а сльози все ще текли.

– Я тебе вигадав: сценарист, композитор, брехун, що записав тебе, як історію, жарт, ноти. – Він обернув свій шепіт до книги, і здавалося, книга уважно слухала. Він відчував, що вона була, як жива. – Як його продовження: разом з тобою я весь, як свою обіцянку: разом з тобою я хтось.

Зараз він з нею прощався. Він обіймав книгу, немов в ній було все його життя:

– Я нарешті відпускаю тебе. – Видавив він з себе, як останній подих. – Будь щаслива, моя кохана.

Ханой повільно опустив книгу в камін і поклав на червоне вугілля. Пішов легкий дим, і через мить спохопилося полум'я, яке почало забирати, запропонований йому дар. Він відпустив Ануш. Попрощався і відпустив. Кожне "назавжди" має термін.

Було тихо. Ніколас звернув увагу на дзвінку тишу у вухах. Голова спустіла. Занепокоєння і хвилювання пішло.

– Все кінчено. – Повторив він собі. – Тепер ти вільна.

Всі страждання, що він ніс всі ці роки, йшли від його прихильності до неї. Звільнившись з оков, він вдихнув повними грудьми. Сльози більше не текли, і лещата розтискали серце. Відпускати завжди важко, але це полегшує. Вільний лише той – кому нічого втрачати. Руки ще трохи трясло, і він дивився на вогонь, немов він сам зараз там згорає.

– Ганна! – Покликав він її і, не почувши відповіді, крикнув ще раз голосніше. – Ганна!

У відповідь була тиша, і він вже збирався попрямувати до ванни. Серце його забилося сильніше. Тривога почала охоплювати його серце. Тільки що він зробив вибір свого життя – між Ганною і Ануш.

– Ганна! – Кричав голосніше він.

Пролунав голос з ванни:

– Людина готова пожертвувати собою заради того, кого вона дійсно любить.

Ця фраза не звучала, як питання, вона була ствердною, тому він промовчав. Голос дівчини прозвучав якось інакше, і він призупинився, піддавшись роздуму.

– Що означає слово "самопожертвування"? – Замислився він, щось змінилося.

Дівчина вийшла. На ній був халат, а волосся зібране в рушник. Вона підійшла до нього і сіла поруч.

Вона продовжила:

– Самопожертвування – це особливе пожертвування, людина жертвує собою, своїми інтересами, заради єдиної мети, заради благополуччя інших, зречення самого себе заради чогось або когось.

Він кивнув, погоджуючись з її словами. Вони вдвох дивилися на вогонь, що доїдав останні сторінки книги, а вона говорила:

– Любов, в якості добровільного рабства припускає жертвування собою, але самопожертвування – це не віддати життя в ім'я любові, це абсолютне бажання служити коханій людині.

– Чому ти раптом говориш про це?

– Тому, що це важливо. – Відповіла вона. – Світ сильно цінує тих, хто віддавав свої життя заради великої мети. Найзнаменитіший приклад жертовності – це, звичайно ж, приклад Христа. Згідно Біблії, він прийняв смерть на хресті для того, щоб врятувати людство. Його смерть стала спокутною жертвою за гріхи людей. Головна заповідь Ісуса в тому і полягає, щоб полюбити ближнього свого, як самого себе а, отже, прожити своє життя в турботі про інших людей і допомогу їм.

Істинна жертовність ніколи не вимагає вдячності: все, що робиться для людей, робиться з відкритим серцем і абсолютне безкорисливо, тому що по -іншому просто не можливо.

Ханой мовчав. Тема розмови його трохи лякала і шокувала. Це було не схоже на Ганну.

– "Невже вона прочитала її, в той час, коли він виходив з будинку"? – Спалахнула в голові думка і тут же задзвеніла так голосно, що на якусь мить вибила його з реальності.

Приставка до імені "Ха" означає "позбавлений спокою".

– Ной, чи довго я спала? – Запитала дівчина коханого.

– Ти зовсім не спала. – Відповів він. – Ти просто жила іншим життям. Це означає, що ти прочитала книгу?

– Не я, а вона. – Ануш протягнула йому записку Ганни.

Ной взяв листок і прочитав вголос:

– "Будь щасливий з нею до кінця своїх днів". – Він підняв свої вологі очі і подивився на дівчину. – Цього не може бути, Ануш?

– Ти говорив їй все те, що колись говорив мені?

Ной промовчав.

– Серед сотень імен і осіб, навіть якщо тут немає тебе, я виберу твою тінь, я завжди вибирала тебе.

– Ти мені снилася, і я знав, що доки тебе не побачу – я не помру. Клеопатра говорила Цезарю, що вони були разом у минулому житті, мені здається, я розумію, як це.

– Вона боялася, що ти підеш на мої пошуки. Ганна прочитала книгу, написану Дітаром, або як ти вже зрозумів, їх сином, – Ісусом. Вона була готова віддати своє життя, аби ти був щасливим. Вона бачила, як тобі було важко, і як ти за мною сумував. Ганна зробила те, що було написано в цій книзі : "Самопожертвування заради інших". Що б повернути людину із мертвих, його треба шукати серед живих. Тіло і особа помирає, але душа приходить знову в цей світ і отримує нове тіло і нове життя.

Ной більше не міг стримуватися, він кинувся обіймати свою кохану Ануш, яку втратив так давно. Тепер вони обіймали один одного. Він стискав її так міцно і так сильно, що вже не відчував межі між їх тілами. Тепер Ной знайшов спокій. Сльози знову лилися по його щоках. Вона теж плакала і притискалася до нього ще сильніше. Книга в каміні зовсім догоріла і покрила своїм попелом тліюче вугілля. В кімнаті стало темніше. Лише маленький вогник, ще якось боровся з пітьмою, що згущувалася навколо закоханих.

Ной звернув увагу на живіт Ануш, і вона тут же зрозуміла, про що він подумав.

– Нам треба вирушати за нашою донькою! – Тихо сказала вона йому.

Ной ковтнув від хвилювання. На його лобі виступили краплі поту, а очі спалахнули, почувши про Молитву. Про це він навіть не смів і мріяти. Знову побачити його маленьку дівчинку. Ной відчув ком у горлі. Небувалий прилив сил облив його, немов злива.

– Це можливо? – Квапливо запитав він. Останній вогник потух, і в кімнаті стало зовсім темно.

Ануш притулилася до нього:

– Так.

– Я готовий йти за тобою куди завгодно!

– Потрібно відправитися на той світ. – Вона поклала Ноя на килим і притиснулася до його губ, які не цілувала, цілу вічність.

Я обов'язково напишу продовження.

Євгеній Литвак

Я ділитимуся своїми думками в моєму профілі инстаграмма.

Инста: @litvak _ evgenii

Так само ви можете зв'язатися зі мною

Пошта: vinnitsaoff@ukr.net

Пора закривати цю книгу і починати нову.