Анна Потій - Академія Лідеван. Громова сила, Анна Потій

Посміхнувшись, Фірніет простяг руки через стіл і взяв долоні Феліції у свої. Він ніжно гладив її пальці, заспокоюючи, але Феліція була на межі відчаю. Вони так довго шукали спосіб і не було жодних результатів, що сил триматися і вдавати, що все добре вже не було. Коли вони взялися за пошуки, Феліції здавалося, що за тиждень, найбільше — за місяць, їм вдасться відшукати шлях до Обителі чи бодай якісь підказки. Але минуло два місяці, а вони стояли там же, де й починали.

— Ох, Феліціє, ти все ще думаєш, що магія всесильна? Вона — така ж наука, як і інші, і опановувати її — велика праця. Я чудовий фахівець із зіль та зачарування, розбираюся в інших магічних світах, непоганий у бойовій магії, але я не можу знати всього. Я вмію переміщатися між реальними світами, знаю, як потрапити безтілесним духом в астральні світи, але тільки не в світ, де люди мешкають після смерті. Що Обитель неупокоєнних, що Колиска — це не ті світи, в які можна легко потрапити. Вони захищають себе і своїх мешканців, інакше порушився б природний перебіг життя. Люди повинні вмирати, а живі повинні сумувати за померлими, а не відвідувати їх кожні вихідні у потойбічному світі, поки ті не переродяться заново. Навіть у ті часи, коли знали спосіб для живих проникнути в Обитель, ним рідко користувалися. Гадаю, там не лише портал чи зілля придумати складно, а й сам процес забирає багато магічної енергії. Створення власного порталу завжди енерговитратний процес. До того ж, я не настільки добре вивчав портали, щоб самому знайти ритуал.

— Отже, треба знайти того, хто їх добре вивчив.

— Як же у тебе все просто, Феліціє! — Фірніет стиснув її руки у своїх.

— Так а навіщо ускладнювати? — Феліція спробувала усміхнутися, але її губи тремтіли — вона так не хотіла втрачати надію, але вже втомилася боротися. Вона не звикла до довгої боротьби без результатів, їй потрібен був хоча б маленький промінчик у цій безпросвітній темряві. — То ти знаєш того, хто міг би допомогти нам?

— Знав би — давно звернувся б, — Фірніет похитав головою. Усередині Феліції все готове було обірватися.

— А Кетта Віралані? Адже ти розповідав, що вона сама знайшла зворотний шлях у Муірн із Землі, коли звичний ритуал не спрацював.

— Кетта витратила на створення єдиного робочого порталу цілих 8 років! — Фірніет підвівся з-за столу і заходився міряти кроками кімнату. Він теж нервував, теж втрачав надію. — Вона не такий великий фахівець з порталів. У Кетти просто мотивація була висока — вона додому хотіла повернутися.

— Але ж після того вона не раз переміщалася між Землею та Муірном без проблем. Ритуал для створення порталу більше не змінювався чи хтось їй допоміг?

— Я не знаю. Щиро кажучи, не питав.

— То, може, варто спитати?

Феліція теж підвелася і, підійшовши до Фірніета, взяла його за руки, зазирнула у вічі. Вона вірила в нього, знала, що він повинен знайти спосіб проникнути в Обитель, вона не могла дозволити ні йому, ні собі втратити надію і зневіритися.

— Добре, — Фірніет притиснув її до себе, поцілував у маківку. — На зимових канікулах вирушимо до Муірна і розпитаємо Кетту. Може, вона справді когось знає.

— А чому не зараз? — отримавши маленький промінчик надії, Феліція стала нетерплячою, вона не любила чекати, очікування її вбивало.

— Бо зараз тобі треба зосередитись на іспитах, а мені на роботі. Два тижні нічого не вирішать.

— Хіба навчання зараз таке важливе?

— Важливе. Особливо тобі, Фел. В академії навчаються лише три роки, цей рік останній. Тобі потрібно отримати якнайбільше знань та навичок, щоб легше тут жилося.

— Але ж я маю персонального вчителя, — Феліція лукаво підморгнула і потяглася до губ Фірніета, щоб поцілувати. Він відповів на її поцілунок, але швидко відсторонився.

— Ти мене не проведеш! — Фірніет погрозив їй пальцем. — Тобі треба багато вчитися. Я не хочу, щоб ти постраждала через брак знань. Будь ласка, Фел, постарайся. В тебе великий потенціал.

— Гаразд, умовив, займусь навчанням. Що ще мені залишається?.. ***

Щойно іспити були складені і настали довгоочікувані канікули, Феліція і Фірніет знову вирушили до Муірна. На подив Феліції зима в Муірні виявилася м'якшою, тут майже не було снігу.

— Так, у центральній частині Муірна набагато тепліше, ніж у нас, — пояснив Фірніет. — Снігу багато лише в горах та на півночі.

Кетта Віралані була рада їхньому черговому, нехай і несподіваному приїзду. Вона вже встигла перевезти сюди доньку і Феліція з цікавістю розпитувала дівчину про те, як зараз на Землі. Їм було про що поговорити, поки Фірніет розмовляв з Кеттою.

— Думаю, єдина людина, яка може вам допомогти — архімагеса Тіррена, — повідомила Кетта.

— Тіррена Лютем? — перепитав Фірніет, лукаво посміхаючись.

— А ти знаєш ще одну Тіррену? — пирхнула Кетта.

— Ні, але я думав, що вона — бойовий маг.

— Вона і з порталами непогано справляється. Проблема лише в тому, що я не хочу йти до неї.

— Давай я схожу? Бабуся Тіррена мене послухає, — запропонувала дочка Кетти, Ліадайн.

— Бабуся Тіррена? — Фірніет дивився на дочку Кетти з подивом. Адже він знав, що її батько — чоловік із Землі.

— Ай, Фіре, — на обличчі Кетти читалося невдоволення, — вони потоваришували. Я свого часу також її так називала. Гаразд, Ліа,— звернулася вона до дочки,— подзвони архімагесі і попроси її допомоги, а ми тут поки що чай поп'ємо.

Архімагеса Тіррена з'явилася в передпокої Кетти через 15 хвилин, оповита легким сяйвом особистого порталу. Вона не любила витрачати час на пересування міськими. Незважаючи на свій вельми похилий вік, архімагеса Тіррена все ще була бадьорою старою — дар регенерації дозволяв своїм носіям зберігати відмінне здоров'я до самої смерті, нерідко такі маги проживали 100 років і більше.

— Цікаву задачку ви мені задали, — архімагеса Тіррена міцно замислилася після того, як Фірніет розповів їй портал куди він хоче відкрити.