Лілія Стольжицька - Мій дім там де ти, Лілія Стольжицька

-Яке ти маєш право вриватися так до короля! -сказав навіть не король, а просичала Данка. Кажу ж, змія.

-А в тебе мушу дозволу питати? Я мушу поговорити з дядьком. -сказати, що у всіх відвисли щелепи, це нічого не сказати. Навір подивився на мене з недовірою.

-Залиште нас!

Всі вийшли. Я пройшла в глиб кабінету та сіла за стіл, майже навпроти короля. Щоб бачив, що я його не боюся.

-А що Ви, дядечку, ніби не зраділи?! -зʼязвила я.

-Мені цікаво, як ти, мала плюгавка, збираєшся довести мені, що ти моя рідня? Чи мені повірити на слово?

І це питання мене трохи прибило. А й дійсно, як я доведу?

І з переможною посмішкою, мій співрозмовник відкинувся на спинку крісла. Але трохи подумавши, я згадала:

-У нашому роді є одна таємниця, яка передається від батька до дитини. У нас є родинна пляма на стегні у вигляді дракона. Тому що вважають,  що ми не були драконами, а наш далекий пращур викликав страшну чорну магію і відібрав силу дракона у одного з померлих родів. А за це, його помітили. Щоб всі знали, що він не чистий. Тільки в нього пляма була на обличчі, а в нащадків вже почала кочуватися по тілу. -цю розповідь я згадала, коли ще розблокувалася памʼять та вся сила. Навір вже насупився. Але коли я підняла поділ сукні, та показала свою пляму, на зовнішній стороні стегна, він аж роззявив рота. Але швидко зібравшись з емоціями, його обличчя прийняло камʼяний вигляд. Що в нього в голові, вже не зрозумієш. 
-І що далі? Ти думала, я побіжу тебе обіймати? Чи влаштую бал на твою честь. Твій батько зрадник!

-Так, він перейшов на іншу сторону. Але в мені тече кров династії. І від корони, я не відмовлялася. Я законна спадкоємиця корони. І хочете Ви того чи ні, мій королю, але Вам доведеться ставитися до мене з повагою. 

І хотіла б вже йти але знову ж таки не втрималася, «гулять так гулять», знову повернулася до короля: 

-І Ви, дядечко, будьте обережніше з Данкою, а то в одного короля в ліжку побула, а тепер до Вас щупальця тягне, а не відомо де вона ще зупинки робила. 
І з урочистою посмішкою, я вийшла з кабінету. Де я і набралася стільки хоробрості, щоб так говорити? Це все дракон. Це все вона мене змінює! Але тоді, я ще не знала, що за лихо принесе мені ця розмова!