Горобчик-Кім, Нора Нойс - Сяйво повні, Горобчик-Кім, Нора Нойс

- Ти приїхав! Нарешті! Я сумувала! 
- А я ні! Що ти  тут робиш?! Я ж сказав, щоб ти виїхала з мого будинку! 
- А ти не переплутав нічого?! Я не дозволю так мене зганьбити. Я не буду просто жити далі та спостерігати за твоїм щасливим, життям з родиною. 
- А доведеться, або їдь назад. Ти ж знаєш, що я маю право тебе повернути, якщо зустріну свою істину пару. Це наш закон і його оскаржити не можна. Тим паче, що я повідомив вже всій  зграї, що зустрів істину пару. І формально ти мені ніхто. Не змушуй мене, тебе силоміць виганяти.
Мій терпець уривався, на бога, яка вона дурна. 
- Я цього так не залишу! Знай у тебе є ворог в моєму обличчі.
Гримнула вона дверима спальні, а коли я зайшов в середину то помітив, як вона збирає речі. 
- Прийде час і я помщуся тобі, вам обом. – гримнула дверима і пішла.
А я віддав наказ зібрати ввечері всю зграю для важливого оголошення. А ще я вирішив винести всі меблі з моєї спальні,  щоб  моя дівчинка не відчувала себе некомфортно на ліжку яке я ділив з іншою. 
У вечері я оголосив всім, що через пару днів привезу свою істину пару з донькою. Зграя почала шепотіти. І ставити запитання. На які я відповідав неохоче. Мене вже ламало від бажання бути біля коханої.
- А хто вона, ми її знаємо? 
- Так це Мартіна. – повисла тиша. 
- Я не відчув потягу, адже ви всі знаєте, що вовчиця Мартіни спала, а тепер прокинулася і я... 
- Такого не буває,  як це прокинулася? 
-  Стрес  який пережила Мартіна розбудив вовчицю. Я не буду вдаватися в подробиці, але факт залишається фактом. Тепер Мартіна моя дружина і вона разом з моєю донькою частина нашої зграї.
Всі знову почали перешіптуватися, але перечити боялися.  Батько покликав мене до себе. 
- Синку ти точно впевнений у своїх словах? Адже вона тут жила майже пів року і ти нічого не помітив. Та що там, ти навіть не захотів зробити її частиною зграї. 
- І тепер пожинаю плоди свого вчинку.- зітхнув я розуміючи, що дозволу поставити шлюбну мітку мені потрібно ще заслужити. 
- Ну головне, що на ній твоя мітка і тепер....- я показав головою даючи зрозуміти батькові, що не поставив. 
- Ти ще не поставив? Але чому? 
- Мартіна не дозволила. 
- Та хто вона взагалі така та твоя Мартіна? 
- Альфа. Уявляєш весь цей час в ній спала альфа. Я тобі більше скажу моя донька теж альфа. 
- Рідкий дар богів. Як вожак  зграї я щасливий, що у нас  тепер дві альфи самки. А як батько я тобі співчуваю.- поплескав мене по плечі батько.
А я вже  хотів назад до них до моїх дівчаток. Інстинкт бути поряд біля моєї родини просто зносив дах. Але я мав ще одну важливу справу мені потрібно, щоб батько підтримав нові закони, а для цього він повинен бути в курсі подій і в тонкощах правок старих законів і сенсу абсолютно нових законів. Він був здивований, але погодився підтримати їх. З рештою його онучка мала право на зміну застарілих законів.