Анастасія Бойд - Покоївка для незвичайного актора, Анастасія Бойд
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
– Нічого не хочу. Нащо мені ті готелі, якщо люди вмирають від хвороб, не доживаючи до старості.
– Крихітка... Бабуся була молодою? - Крістоф обійняв мене міцніше.
– Трохи більше шістдесяти. Вона завжди казала, що все добре... Потім доводилося її рятувати, але того ранку вона розбудила мене, і сказала, що вже викликала лікаря. Вона виходила з дому сама. Вона виглядала так, наче нічого не відбувалося. А ввечері вона померла в лікарні... Просто. Одна мить – і більше немає. Ніде. Я більше ніколи не розмовлятиму з нею... Ми стільки з нею розмовляли... Наче подруги, - гірко плакала я, огорнута обіймами Крістофа. – Можна я вже піду?
– Так... І сьогодні можеш не готувати.
– Даруєте мені вихідний?
– Так, я замовлю нам вечерю. Тобі сподобалася їжа з мого ресторану? - раптом спитав Крістоф, спантеличивши мене. Так і знала, що це питання буде.
– Я... Нічого не скуштувала.
– Тобто? Я нагодував за рахунок закладу лише Поля? - тихо розсміявся Крістоф. – Оце так новина. Тоді тим паче замовлю звідти. Мені важлива твоя думка.
– Як скажете.
Коли я потрапила в свою кімнату, то зрозуміла, що плакати більше не хочу. Крістоф мене заспокоїв. Зняла з себе сукню для побачення, одягнула зручні футболку і шорти, а потім вмилася. До вечора ще далеко. Чим ми займатимемося весь цей час? Хочу піти зараз до Крістофа, і поспілкуватися ще. Треба випадково натрапити на нього, і зав'язати розмову. Я вийшла з кімнати, роблячи вигляд, що хочу виконати якусь господарську роботу, але обійшовши майже весь будинок, так і не знайшла господаря. Не буду ж я його кликати? Байдуже... Займатимуся справами насправді, а не для вигляду. Вийшла на подвір'я, бо збагнула, що жодного разу нічого не робила там, хоча Крістоф казав, що вулиця не входить в мої обов'язки, і здається помітила Шері. Він йшов берегом до моря, роздягаючись на ходу, поки не зайшов у воду в одних плавках. Прямуючи слідом за Крістофом, я лишилася в одному комплекті спідньої білизни, який він мені подарував. Божевільна дівчинка, яка ходила на побачення у білизні, подарованій іншим... Так, це я.
Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. АнонімноУвага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Покоївка для незвичайного актора, Анастасія Бойд», після закриття браузера.
