Луїза Мей Олкотт - Маленькі жінки. I частина

І тут Мег переказала випадково почуте. Від її уваги не сховалося те, що мати, слухаючи ці плітки, сердито стиснула губи. Їй явно не сподобалося, що простодушній Мег навіювали такі думки.

– Ніколи не чула такої нісенітниці! – обурено вигукнула Джо. – Я б на твоєму місці вийшла і відразу сказала б їм про це.

– Я не могла. Мені було дуже незручно. Адже спершу все вийшло випадково, а потім я так розізлилася й засмутилася, що забулась і продовжувала стояти. Вийшло, ніби я підслуховую.

– Стривай-но, ось зустріну Енні Моффат, я з нею сама побалакаю. Я покажу їй, що пліткувати негарно. Подумати тільки! Значить, ми підмазуємось до Лорі й дружимо з ним тільки тому, що він багатий і в нашої мами є на нього плани! Уявляю, як він сміятимеся, коли я йому розповім, що говорять про нас, дітей! – і Джо щиро розреготалася: в розмовах Моффатів вона не бачила нічого, крім безглуздої дурниці.

– Тільки не кажи нічого Лорі! Я тобі цього ніколи не пробачу. Вона не має цього робити, правда ж, мамо? – з тривогою запитала Мег.

– Звичайно. Ніколи не слід повторювати чужих пліток. Найкраще в таких випадках – забути, і чим швидше, тим краще. Загалом це я в усьому винна. Не треба було відпускати тебе до малознайомих людей. Я знаю, вони добрі та славні, але недостатньо виховані, а їхні уявлення про життя вельми вульгарні. Добре, що все обмежилося тільки цим. Мені шкода, Мег, що так вийшло.

– Що ти, не переймайся, Мармі. Як бачиш, мої прикрощі позаду. Я постараюся забути про них. Гарного теж було багато, а значить, ти мене відпустила не дарма. Звичайно, я поводилась нерозумно, але, знаєш, я зрозуміла, що досить складно залишатися спокійною, коли всі тебе хвалять. Мені дуже подобається, коли мене хвалять, – і Мег аж почервоніла від власної відвертості.

– Що ж, це цілком природно. Тут немає нічого поганого, якщо тільки любов до похвал не перетвориться на хворобу. Просто треба навчитися відрізняти заслужену похвалу від лестощів, на які не варто звертати уваги. Якщо навчишся цього, станеш мудрою.

Мег сиділа замислившись, а Джо, заклавши руки за спину, стояла посеред кімнати. Їй теж було, про що подумати. Ніколи раніше вона не чула від Мег ні про кавалерів, ні про фліртування з партнерами по танцях. А зараз зрозуміла, що за два тижні, які Мег провела поза домом, вона набула досвіду в тій царині, яка Джо поки зовсім невідома.

– Мама, про які це плани говорила пані Моффат? У тебе вони справді є? – сором’язливо запитала Мег.

– Ну, звичайно, мила. У мене дуже багато планів. Щоправда, вони трохи відрізняються від планів пані Моффат. Про деякі я тобі розповім згодом. А зараз саме час налаштувати тебе на серйозний лад. Ти ще дуже молода, Мег, але зможеш зрозуміти те, що я тобі скажу. Кому, як не матері, говорити на цю тему з дівчатами твого віку. Згодом, Джо, настане і твоя черга вислухати мої плани і, якщо вони вдалі, здійснити їх разом зі мною.

Джо підійшла до крісла матері, спершись на його бильце. Обличчя її стало серйозним.

Взявши дочок за руки, пані Марч почала говорити, голос її звучав рішуче:

– Я хочу, щоб мої дочки були красивими, освіченими і добрими. Хочу, щоб їх любили, поважали й захоплювалися їхніми вчинками. Хочу, щоб у них була щаслива молодість і вдале заміжжя. Хочу, щоб вони прожили життя з користю для себе і для інших, і щоб Господь послав на їхню долю якомога менше турбот і випробувань. Любити і відчувати любов іншої хорошої людини – все, про що може мріяти кожна жінка, тож дуже сподіваюся, що моїм дочкам випаде можливість пережити це дивовижне щастя. Зрозуміло, Мег, я не можу не думати про це. Цілком природно, що я, ваша мати, сподіваюся на краще. Словом, Мег, якщо тобі випаде сімейне щастя, зумій оцінити його. Я багато чого хочу для вас, милі. Однак зовсім не вважаю, що багатство ваших суджених – то найголовніше. Найрозкішніший будинок нічого не вартує, якщо в ньому не живе любов. Звичайно, важко жити без грошей. До того ж, якщо правильно ними розпоряджатися, можна допомагати людям. Але я не хочу, щоб вони стали для вас головною метою в житті. Я волію, щоб ви краще з любові одружилися з небагатими людьми, ніж стали королевами, які не люблять і не поважають своїх царствених чоловіків.

– А Бель говорить, що бідній дівчині треба щосили намагатися вигідно вийти заміж. Вона запевняє, що, якщо самій не шукати женихів, можна назавжди залишитися старою дівою.

– У такому разі ми краще залишимося старими дівами! – рішуче заявила Джо.

– Згодна, – твердо відповіла пані Марч. – Краще прожити гідно старими дівами, ніж приректи себе на нещасливе заміжжя або намагатися заарканити багатих женихів. Ні, Мег, бідність ніколи не зупиняла серця двох люблячих людей. Я знаю багатьох прекрасних і гідних поваги жінок, які були бідними дівчатами. Але вони мали стільки чеснот, що їм не довелося залишитися старими дівами. Не думай про це занадто багато. Роби те, що від тебе залежить, щоб у нашому будинку панувало щастя, і, можливо, настане день, коли в нього увійде той, кого ти назвеш нареченим. Ну а якщо і не увійде, ти будеш задоволена життям і тут, бо в цьому будинку живе частина твоєї душі. Запам’ятайте, милі: що б не сталося, я завжди готова вислухати будь-яке ваше зізнання, а батько протягне вам руку допомоги. Ми з татом віримо: будуть у вас свої родини чи ні, ви назавжди залишитеся гордістю і втіхою в нашому житті.

– Ну звичайно, Мармі! Так і буде! – вигукнули дівчата.

І, цілком задоволена бесідою, пані Марч побажала їм на добраніч.

Розділ десятий

Таємничі абревіатури

Весна разом з подовженими днями принесла нові турботи й нові ігри. Сімейство Марч узялося наводити порядок у саду. Кожна з сестер тут мала свою ділянку і могла доглядати її так, як заманеться. Ханна запевняла, що з одного погляду видно, хто з сестер і над чим саме трудився. У Мег росли троянди, геліотропи, мирта й маленьке апельсинове дерево. У Джо рослини щосезону змінювалися – вона обожнювала експерименти. Цього року, наприклад, вирішила посадити соняшники, щоб було чим годувати квочку та її потомство. Бет, навпаки, культивувала традиційні рослини – запашний горошок, резеду, маргаритки, зозулині черевички, м’яту