Анна Харламова - Французький акцент, Анна Харламова

Глава 33

Лорен.

   ­­Минуло пів року.
   Прованс.

   Кілька місяців назад, ми з Тео дізнались неймовірну новину – у нас буде двійня. Наше очікування на диво винагородилося подвійним щастям. Від цієї новини ми з Тео не припиняли посміхатись кілька днів, аж щелепи позводило. Сьогодні їх позводило у нашої родини, яка зібралась за одним величезним столом. Мій животик був центром уваги. Всі говорили з малятами і це мене дуже смішило та робило неймовірно щасливою.
   Мої батьки та Беатріс з родиною приїхали з різницею в один день і тепер у нас веселий, життєрадісний гамір, який супроводжується харизмою французьких словечок з боку батьків Тео.
   Я щаслива повністю і беззаперечно. Я знайшла своє кохання. Я вагітна двійнею. Я маю гарний дім у Провансі. І довкола мене моя велика родина.
   Я щаслива.
   Вечеря була дивовижною з теплою, душевною та сповненою любові атмосферою. Коли всі розійшлися по кімнатам, які ми їм приготували, Тео підійшов позаду мене, і поцілувавши в шию, запитав:
   — Як ти моя, chérie? Як почуваєшся?
   — Все просто чудово. — Я розвернулась і торкнулася своїм величезним животиком об міцний прес свого вродливого чоловіка, який щиро посміхався, даруючи мені ямочку на щоці. — Тео, дякую тобі за цей дивовижний світ.
   Він посміхнувся, ще ширше і поцілувавши мене в губи, промовив:
   — Дякую, що з’явилася в моєму житті, моя неймовірна Лорен. Ти моя доля.
   — Твоя. Твоя, мій Тео. — Я відчула поштовхи малят, і схопивши руку Тео, приклала її до животика. — Відчуваєш? — Радісно запитала я.
   — О, так! Так! Відчуваю. — Тео посміхнувся, а очі заблищали від щастя.
   — Наші крихітки. Тео, ми це зробили. — Я взяла в свої долоні його обличчя, і дивлячись у вічі, знову промовила: — Ми це зробили.
   — З такими стараннями, з таким коханням – це мало статися. — Він поцілував мої губи і тихо додав: — Ти неймовірна жінка, Лорен. Дякую, що так сильно хотіла подарувати мені дітей. Дякую, що заради мене ти стільки всього пройшла. Дякую тобі, що ти є в мене.
   — Тео, я обіцяла зробити тебе щасливим. І я це роблю, і завжди буду робити. Скоро на світ з’являться наші малята і ми будемо чудовими батьками. Я в цьому впевнена.
   — Лорен, мені так кортить тебе відтрахати. Ти говориш ці слова, а я думаю, як закохати тебе так, щоб все довкола зупинилося і були лише ми. — Я широко посміхнулась його словам. Я знаю, знаю, що він відчуває і як мене бажає. Він бажає показати, як сильно мене кохає. — Скоро ти народиш і я дорвусь до твого неймовірно апетитного тіла, до цих спокусливих грудей і до дівчинки, яку з’їм до останньої краплини.
   — Я цього чекаю, так само, як ти Тео. Я дурію, так хочу тебе. — Я накинулась на губи свого неймовірного чоловіка і тихо прошепотіла. — А як що до ніжно-солодкого зайняття коханням?
   Тео підхопив мене на руки, і поклавши на ліжко, промовив:
   — Кохатиму тебе, як найніжнішу квітку, моя chérie.
   Він ліг поруч і ми поринули у світ, де лише він, я і наше кохання.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно