Роза Фаєр - Няня для олігарха, Роза Фаєр

-Відпусти мене,-сичу на нього, крізь зуби. Відчуваю, що на тому місці буде добрячий такий синяк,а він явно не прикрасить моє тіло.Тільки чоловіків прикрашають шрами,а я, здається,на чоловіка не схожа,тим паче сьогодні.

-А то,що?,-глузує з мене, продовжуючи утримувати мене і ще сильніше здавлювати,-Покличеш свого мажора, думаєш, що заради тебе він піде на подвиги.

Я всіма силами намагаюся не показувати настільки мені боляче в цей момент. Цей покидьок не має жодного права зі мною так поводитися. 

-Ти думаєш, щоб справитися з таким козлом,як ти, потрібно ще когось кликати,-мій голос самий спокій,все ж від Сергія я чогось та й навчилася. Проте,він мені тут би в цілому не завадив би,мало, які там думки вирують в голові цього недоумка. 

-Та,що ти кажеш,а може просто цей бовдур ще не знає,що ти йому зрадила,- він прямо з ніг збиває мене своєю тупустю. От, чесно,як я могла на ось це повестися. Саме це,бо людиною я його вже точно не вважаю.

-То,як ти будеш розплачуватися за моє мовчання,-користуєттся моїм ступором від своїх попередніх слів Тарас і ще більше притягує мене до себе. Проте, мені зовсім не страшно,а тому я просто починаю дико сміятися, прямо заходитися. Я просто впевнена, що тут повно охорони і варто мені голосніше закричати,як вона тут з'явиться. Але сміюся я не через це. А тому,що цей псих вирішив, що ми в якомусь фільмі і тепер, щоб він мовчав я буду змушена йому або платити або спати з ним.Ні, дійсно,він у своєму розумі, щоб думати, що я б проміняла такого чоловіка,як Сергій на цього. Ой, точніше, якщо б ми з ним були разом,то я б йому не зраджувала. Зрада це сама найбільша низькість у цьому світі і так низько падати я не збираюся. Тим паче через якогось чоловіка, який,як я вже перевірила у ліжку просто називається чоловіком.Напевно,в цей момент я могла спокійно вивалити на нього всю правду і піти, але я вирішила йому насолити і трішки відімстити, щоб він наперед завжди думав чому не можна ображати жінок.

-Послухай тепер ти мене,-вже заспокоївшись говорю зовсім серйозно до нього,на цей раз сама притягуючи його до себе за шкварки,бо він відпустив мене під час нападу сміху,-Якщо мій,коханий, дізнається, що ти до мене торкався,то тебе закопають раніше, ніж ти помреш. Тому,не рекомендую тобі зі мною більше зв'язуватися,-з цими словами я його відпускаю і бачу, що він реально вірить мені. Тому,я задоволено йде геть,але потім подумавши розвертаюся знову до нього і насолодившись його ступором, вирішую добити,-І ще, я даремно згаяла на тобі свій час,бо в ліжку ти жінку, наврядчи колись зможеш задовільнити.

Далі я рушила в сторону будинку, досить з мене свіжого повітря. Краще бути на людях,бо там точно мала ймовірність, що зі мною може щось статися.Проте,не встигла я зробити й п'яти кроків,як до мене назустріч вийшов Сергій.

-Кохана,а я тебе всюди шукаю,вже й переживати почав. Що ти тут робиш сама,-запитую він мене,а я не можу зрозуміти чого він не бачить в мене за спиною Тараса. Як тільки це прийшло в мою голову,то з-за спини почулися звуки. Повертаюся туди і бачу, що його виводить охорона,заламавши руки. Хоча не можна сказати, що той дуже пручається.

Раптом,до мене доходить все те, що тут тільки що відбулося.

-Ти ви все бачили і не втрутилися,-накидаюся я на Сергія зі своїми запитаннями.

-Ну, можливо не з самого початку,-починає він.

-Що,-мене до глибини душі обурює така його поведінка,і її зовсім не прикрашає те, що він все ж спровалив того покидька через мене. Але,признатися чесно,це до біса приємно.

-Та чого ти заводишся,люба,ти гідно трималася і я вирішив врятувати цього бідолаху від тебе,-глузує з мене Сергій і це вперше викликає в мене щирий сміх. На диво,мій бос мене підтримує.

-Ну, що, повертаємося до цього зміїного кубла,-через деякий час запитує мене бос, простягаючи свою руку.

Я скептично дивлюся на неї,але все ж кладу свою долоню в його. Мене різко обпікає його температура тіла,але я вирішую,що просто змерзла і не звертаю увагу на його задумливий погляд в мою сторону.

Ми повертаємося якраз у ту мить, коли в залі всі танцюють вальс. Краєм ока я бачу, що до нас прямує Тетяна і не встигаю нічого зробити,як Сергій починає крутити мене у танці.

-Невже ви не хочете запросити Тетяну на танець,-глузливо запитую його,коли ми віддалилися від неї на пристойну дистанцію.

-Ви, звикли говорити під час танцю,-залишає він моє запитання без відповіді.

-А ви звикли брати все без дозволу,бо взагалі то спочатку запитують про те чи згідна з вами жінка танцювати. Бо раптом я не вмію,-я не хочу так швидко здаватися.

-Повір, як би я брав все,що хотів без дозволу,то ти б уже давно була б у моєму ліжку,-нахилившись до мене,шепоче на вушко Сергій. Своїми словами він просто мене шокував і,коли я нарешті підібрала слова, щоб йому відповісти,то по закону підлості, музика перестала грати і той чемно поцілувавши мою руку, пішов, залишивши мене на самоті з думками. Проте,на самоті мені довго не довелося бути,бо до мене підійшов сам пан Загородський,чорти б його взяли.

-Ваша спутник залишив вас на самоті,а таку даму,як, ви, гріх, покидати,-приблизився він до мене непристойно близько і я відходжу вбік,наче щоб звільнити місце для танців. Але цей зануда йде за мною слідом.

-Я скажу вам, що,ви, сьогодні найпрекрасніша з всіх присутніх,-продовжує він свої жахливі залицяння до мене.

-Та невже,прекрасніше за вашу дружину і доньку,-підіймаю свою брову.

-Ну,ми,їм не скажемо,-нахиляється він ще ближче до мене і я відчуваю,як від нього несе алкоголем.

Тому, не можу йому нічого відповісти,а лише посміхаюся. Також, помічаю, що Сергій вже оточений залишками Загородських і в душі радію, що не одна тут потрапила до пащі звірів.

-Може потанцюємо?-пропонує він, бачачи, що його слова на мене ніякої реакції не дають. 

І тільки тут я усвідомлюю, що лунає музика до повільного танцю. Вже вдруге за сьогодні мене ведуть, фактично насильно, танцювати. Він бере мене своїми піднілими долонями і я просто здригаюся від того,як же це неприємно. Я думала, що ця каторга ніколи не закінчиться. Ці три чи чотири хвилини були для мене вічними. А все виною його тупі двоякі жарти,пітні руки і запах,наче він три тижні не просихає.