Чак Паланік - Снаф

балансували з камерами на плечі або тримали та контролювали провислі шнури, які зміїлися від кожної камери до якихось блоків живлення, до розеток у стіні, до інших шнурів. Інші люди погойдували палицями, з кінця яких звисали мікрофони. Люди схилялися над Кессі Райт з помадою та розчісками. Вони гралися яскравим світлом та бавилися з сяйливими сріблястими парасолями, що відбивали світло на Кессі в її ліжку.

Ціла велика родина, що пересміюється, з очима, прокресленими червоними жилками від довгого неспання та чекання, поки народиться дитина. Люди з прилиплими до підошви милими поштівками до Дня матері, рознесеними по всій маленькій кімнаті. Трояндові пелюстки розсипані повсюди.

Дівчина з секундоміром спрямовує тебе крізь двері, стиснувши твій лікоть, і тип із камерою каже: «Нічого собі, Кес, скільки ж дітей ти маєш?»

Усі сміються — всі, окрім мене.

Це ціла сім’я, в якій тебе було народжено.

Говоряючи крізь губну помаду, що ковзає по її губах, Кессі Райт, утоплена в м’якому ліжку, каже: «Сьогодні я маю їх усіх».

Там, у підвалі, містер Бакарді каже своєму мобільному: «Моя найкраща робота НЕ позаду!» Він кричить: «Знаєш що, ніхто не робить кращий вертикальний глибокий анал з кінчанням по команді без рук!»

І Ден Баньян дивиться на монітори та каже: «Як думаєш, вона вийде за мене?»

Три нацистські уніформи були заштурхані під стінку та лежали там купою, темні від поту. Дівчина з секундоміром сказала, що команда припинила використовувати їх на півдорозі, щоб було швидше.

Один хлопець тримав склянку з апельсиновим соком біля Кессі Райт, достатньо близько, щоб вона могла взятися губами за трубочку. Поки вона сьорбала трохи соку, хлопець подивився на мене і сказав: «Давай, малий. Забирайся згори». Він сказав: «Тут декому ще хочеться додому ввечері потрапити».

Кессі відштовхнула його однією рукою. Іншою вона поманила мене ближче, тоді підважила свою грудь та простягла до мене сосок, кажучи: «Не зважай на цього гівнюка. Це просто режисер». Вона простягла мені свою грудь, кажучи: «Йди до мамуні…»

Її ліву грудь, кращу з двох. Ту саму, яка в мене вдома. Яка була в мене вдома. У тому домі, де я жив, перш ніж моя прийомна родина не змінила замки.

Містер Бакарді каже в свій мобільний: «Двадцять баксів? За те, щоб заскочити та вмочити мого дрючка на тридцять секунд?» Він дивиться на Дена Баньяна та каже: «Ти впевнений, що не мав на увазі п’ятдесят баксів?»

Усе ще мружачись на монітори, Ден Баньян каже: «Королева порно та король прайм-тайм телебачення одружуються». Він каже: «Ми б могли створити власне реаліті-шоу».

У телевізорі, на який він дивиться, там навіть не Кессі Райт. У фільмі саме якийсь кадр-перебивка, в якому бульдозер завантажує землю в самоскид.

У студії, підійшовши на крок, з трояндовими пелюстками, прилиплими до моїх босих ніг, я опустився на коліна поруч із її великим, сяйливим ліжком.

От тільки всі дивились на нас, крізь камеру або, повернувшись іншим боком, на екрані, чули нас у своїх навушниках.

І, стоячи на колінах поруч із ліжком, на якому Кессі Райт тицяє грудь мені в лице, я спитав, чи вона мене не впізнає.

«Смокчи», — наказала вона та потерла соском мені по губах.

Я спитав, чи вона знає, хто я.

І Кессі Райт осміхнулася: «Що, ти той хлопець, що складає до пакетів мої покупки в супермаркеті?»

Кліпаючи та мружачись на телевізори, Ден Баньян каже: «Ми поберемося в Лас-Веґасі. Це буде медіа-подія цілого десятиріччя».

Містер Бакарді верещить у мобільний: «Моїм фанам не потрібні ніякі нові обличчя! Моїм фанам потрібен я!»

Я її син, сказав я Кессі Райт. Дитина, яку вона віддала на усиновлення.

«Я ж казав», — кинув хлопець, що тримав сік.

Я прийшов сюди, бо вона не відповідала на мої листи.

«Тільки не ще один…» — сказав хлопець із камерою на плечі, його голос був глухий крізь її метал і пластик, об’єктив був так близько від мене, що я міг бачити, як я говорю, відбитий у вигнутому склі.

Записаний. Знятий. До кінця днів на очах у глядачів.

Коли я розтулив губи, щоб заговорити, Кессі встромила свій сосок мені в рота. Щоб говорити, я був змушений відвернути голову, кажучи: «Ні». Смак солі на її грудях, запах слини інших чоловіків. Я сказав: «Я тут, щоб дати тобі нове життя».

І дівчина підняла свій секундомір та великим пальцем натисла на кнопку згори. Вона сказала: «Поїхали».

Я почуваюся так, як мала почуватися секс-лялька з повністю випущеним повітрям. Пласким. Зім’ятим. Спершу моя прийомна мама потрусила рожевою шкірою перед лицем мого тата, а тоді вони вдвох потрусили нею перед лицем отця Гарнера, обертаючи моє таємне, найдорожче кохання на найненависнішу в світі річ. Не крихітних, пророблених вручну до деталей кокаїнових хвойд мого прийомного татка, не вишневі піхви з ванільною глазур'ю моєї прийомної мами, — ні, саме мою рожеву тінь продемонстрували всім.

Єдина річ, яка робила мене особливим, тепер є моїм найстрашнішим соромом.

Щоб довести, що я — це я, я показав Кессі золоте серце, яке носив Бренч Бакарді. Розтібнувши ланцюжок у себе на зап’ястку, я відкрив серце та показав їй фотографію малого мене всередині. Піґулку ціаніду я кинув на долоню та сховав у кулаку.

Усміхнене обличчя Кессі Райт, при погляді на фото малюка це обличчя раптом постаріло довкола очей і рота. Її губи стали тонкими, а шкіра на щоках провисла зморшками до шиї. Вона спитала: «Де ти це взяв?»

Ірвінґ, сказав я їй.

І Кессі Райт сказала: «Тобто Ірвін?»

Я кивнув: так.

Вона спитала: «Він дав тобі що-небудь ще?»

Мої пальці стислися міцніше довкола пігулки, і я похитав головою: ні.

Це ж я, малюк у сердечку, сказав я їй. Я її син.

І Кессі Райт знову всміхнулася: «Не бери це близько до серця, малий». Вона додала: «Але дитина, яку я віддала на всиновлення, не була маленьким хлопчиком». Вона заклацнула сердечко, беручи кулон із ланцюжком. Кессі завела обидві руки за шию. Застібаючи ланцюжок, вона сказала: «Я розповіла всім, що це був хлопчик, але це була чарівна маленька дівчинка…»

Секундомір цок-цок-цокав, відмірюючи хвилини. Моє відбиття в об’єктиві камери було так близько, що я міг бачити тільки одну велику сльозу, що котилася в мене з ока.

«Що ж», — сказала Кессі Райт. Вона стягла простирадло зі своєї нижньої половини і сказала: «Будь хорошим хлопчиком і починай мене трахати».

У підвалі очікування Ден Баньян питає: «То що ти зробив з ціанідом?»