Андрій Анатолійович Кокотюха - Пророчиця

Жодних доказів, крім нічим не підкріпленої заяви потерпілої! Нехай вона написана власноруч, але ж цим уся, як у вас кажуть, доказова база поки що вичерпується! Знаєте ви чи ні, але була ще одна заява, усна, нібито Бородуля хвалився, що застрелив Коваленка. Звернули увагу? Один із товаришів Бородулі буцімто чув його похваляння. Не сам бачив, бо в іншому разі це, наскільки я розуміюся на карному кодексі, теж тягнуло за собою відповідальність, а лише чув. І то — ці чутки підтвердити неможливо! А з того, хто чув, узяти нічого! Зате на підставі однієї заяви та однієї чутки Дениса Бородулю оголошують у розшук! Він переховується, його аж надто швидко знаходять, він чомусь відкриває вогонь, тут-таки, ніби на замовлення, наспіває «Беркут», вбивця міліціонера застрелений на місці зі зброєю в руках! Тепер доказів вистачає!

— Ви хочете виправдати Бородулю?

— Скажіть краще: вам, Горілий, усе це не здається сумнівним?

Це він іще пророчицю не згадав, подумалося Сергієві.

А тут іще Діма Голова зник, про що банкір теж словом не обмовився…

— Що вам до Бородулі? — запитав наполегливо.

— До Бородулі — нічого, — чесно визнав Нікітин. — Я його прізвище дізнався, тільки коли хлопця оголосили в розшук. Команду набирав Момот, а я йому довіряю. Справа в Момоті — адже тепер у розшуку він. Організатор злочину, без його ідейного натхнення нічого б не сталося. Так принаймні вважають ваші колишні колеги. Навіть це ще півбіди, — банкір далі говорив щиро. — Треба за короткий, по можливості, термін довести непричетність начальника служби безпеки банку «Слобода» та його підлеглого до… назвемо речі своїми іменами, Горілий… до вибивання боргів, яке вилилося в убивство підприємця. В іншому разі серйозні проблеми почнуться найперше в мене як керівника банківської установи. Власне, вони вже потроху починаються, але на мені справа не закінчиться. Постраждає репутація банку «Слобода» в цілому, а це досить потужна фінансова структура. Люди просто припинять нести до нас гроші, партнери втратять до нас інтерес, а в умовах кризи менш ніж за рік банк збанкрутує та лусне.

— Ви не справедливість поновлюєте, а бізнес рятуєте, — гмикнув Горілий.

— Що в цьому поганого? — тепер щирим було здивування Нікітина. — Слухайте, Горілий, чесно — я готовий постраждати за своє. Аби в мене під носом справді щось таке коїлося і мій начальник безпеки виявився падлюкою. Тільки, повторюю, це не так. Момот — порядна людина, ми за вісім років стали навіть друзями, хоча між начальником і підлеглим у нашій справі дружні стосунки не вітаються. І все-таки… Словом, у міліції мене навіть слухати не захочуть.

— Пробували говорити?

— Не доводьте мені, що ви дурніший, ніж я думаю! — тепер Нікітин дратувався, як заклопотана людина, чий дорогоцінний час безбожно крадуть. — Справу закриють. Переховування, опір при спробі затримання та вбивство офіцера міліції — найвагоміший у світі доказ вини Дениса Бородулі. Принаймні для системи. Момот ховається, бо не хоче за ґрати. Колишні колеги, за словами Олександра Михайловича, скористаються нагодою і розкрутять його не на цій справі, то на іншій. Ви ж самі знаєте, як це робиться. Він не хоче буцатися з міцним дубом, яким є Міністерство внутрішніх справ України, бо сам свого часу був причетний до, образно кажучи, вгноєння ґрунту для сприятливого росту цього, гм, дерева. А ви тепер поза системою…

— За бажання системи можу опинитися поза законом, — зазначив Горілий.

— Тому я й пропоную вам зручну, як на мене, форму співпраці. Ви можете жити тут, це службова кватира нашого банку. У вас буде мобільний телефон, гроші на оперативні витрати. До ваших послуг — ось ці молоді люди, Анатолій і Геннадій, — банкір кивнув у бік своїх мовчазних супутників. — Машину виділити не можу, у вас навіть паспорта ще нема, не те що прав, ризиковано. Але ваші помічники будуть на колесах, відвезуть вас, куди скажете, щоправда, лише в рамках оперативної необхідності, приватні справи залагодите пізніше. Хай як закінчиться справа, ви отримаєте двадцять п’ять тисяч доларів.

— Мінус оперативні?

— Плюс оперативні.

— Та-ак… Ну, а якщо все підтвердиться? Бородуля справді вбив Коваленка, як тоді?

— Якщо зберете докази, гроші все одно отримаєте. Я хочу знати правду, Горілий. Коли її знаєш, зручніше ухвалювати рішення та робити маневри. Та правда, яка є тепер, мене не влаштовує.

— А якби…

— Що? Кажіть, кажіть, почали ж.

— Якби до всього цього не був причетний банк «Слобода», вас би цікавила вся ця історія?

— Ви таки вперто хочете справити на мене погане враження, Горілий, — зітхнув Нікітин. — Звичайно, ні. Я не борець за світову справедливість. Я борюся за власний спокій і спокій свого бізнесу. Скільки вам треба для відповіді? Чи ви вже готові повертатися на вокзал?

Рішення Горілий уже прийняв. Але не квапився відповідати, тримаючи хоча б подобу марки. Натомість допив із фляги рештки коньяку.

— Все ясно, — Нікітин підвівся. — Відпочивайте, мої… ваші помічники будуть тут зранку на дев’яту… Ні, завтра краще на десяту, враховуючи ваш сьогоднішній стан, — і раптом перейшов на «ти», сказав зовсім уже по-простому: — Кінчав би ти бухати, Горілий, га? Серйозно, пригальмуй. Роботи до чорта, ти мені тверезим потрібен, коли вже погодився.

Сергій хотів на зло Нікітину заперечити — ще ніхто не погодився.

Але потім вирішив не брехати.

Розділ 6

Митний контроль

Тут була гаряча вода, тут була чиста постіль.

Старанно, з непритаманним йому фанатизмом, Горілий вимився, просидівши у ванній хвилин сорок, потім до червоного витерся махровим рушником, обмотав ним стегна і так, у рушнику, заліз під ковдру на хрустке накрохмалене простирадло. Думки не складалися докупи, роїлися в голові, й Сергій вирішив поки їх не збирати — заплющив очі, на диво швидко заснув, але й спав не так довго, як хотілося: розплющивши очі в темряві, ввімкнув нічник над головою, подивився — лише двадцять по п’ятій ранку, спробував знову заснути, та тільки дарма крутився і посилено мружив очі.

Бурчав живіт — хотілося їсти. Але ще дужче кортіло пити, навіть випити, хоча б вранішнього рятівного пива.

Тут, у центрі, працювали цілодобові крамнички, Горілий навіть уже намилився встати та вдягтися, аби вийти за традиційними вже для себе ліками, та замість цього випростався під ковдрою, вимкнув світло, примружив повіки. Перележати — так це називається. Якщо вже події довкола відбуваються самопливом і від Сергія лише вимагається або їхати в цьому поїзді, або зістрибнути, то ліпше вже їхати з дотриманням усіх правил поведінки пасажира. Де першим пунктом записано: «Зберігати тверезий розум, аби не дратувати оточення й не зашкодити собі». Різні люди