Рік Рірдан - Син Нептуна, Рік Рірдан

куполи блищали на сонці. У садах квітували жимолості та троянди. На вимощеній білим і сірим камінням головній площі красувалися статуї, фонтани та позолочені колони. Уздовж брукованих вулиць тягнулись рядки свіжопофарбованих будиночків, крамниць і кав’ярень, були закладені парки. Удалечині здіймались амфітеатр та іподром.

Персі помітив, що вони вже дісталися кордонів міста, тільки коли сенатори попереду сповільнили темп.

З одного боку від дороги стояла біла мармурова статуя — м’язистий кучерявий чоловік у натуральну величину, без рук і з незадоволеним обличчям. Можливо, він був обурений тим, що його витесали тільки вище пояса. Нижче він був мармуровою брилою.

— В одну колону, будь ласка! — промовила статуя. — Приготуйте свої особові посвідчення.

Персі подивився ліворуч, праворуч. Він тільки зараз помітив, що такі самі статуї оточили все місто, розташовуючись на відстані у декілька сотень ярдів одна від одної.

Сенатори пройшли без перешкод. Статуя оглянула татуювання на передпліччі кожного і назвала їх на ім’я.

— Ґвендолін, сенатор, П’ята когорта, так. Ніко ді Анжело, вісник Плутона... дуже чудово. Рейна, претор, нема питань. Хенк, сенатор, Третя когорта... О! Гарні черевики, Хенку! Так, а це хто такі?

Хейзел, Френк і Персі були останніми.

— Терміне, — промовила Хейзел, — це Персі Джексон. Персі, це Термін, бог кордонів.

— Новенький, га? Ага, табличка пробатіо. Чудово. Гей, у тебе зброя у кишені? Дістань її! Дістань!

Персі гадки не мав, звідки Термін дізнався про це, але ручку дістав.

— Дуже небезпечна, — промовив Термін. — Залиш її в кошику. Заждіть, де моя помічниця? Джуліє!

Маленька дівчинка приблизно шести років визирнула з-за п’єдесталу. Вона була в рожевій сукні, з волоссям, заплетеним у косички, та пустотливою посмішкою, якій бракувало двох зубів.

— Джуліє? — Термін озирнувся, але Джулія побігла в інший бік. — Куди ділося це дівча?

Термін подивився в інший,бік і встигнув помітити Джулію, перш ніж та сховалась. Дівчинка захоплено вискнула.

— О, он ти де, — промовив Термін. — Просто під носом. Принеси кошик.

Джулія вийшла вперед і пригладила сукню. Потім підняла кошик і піднесла його Персі. Усередині лежало декілька сікачів, штопор, велетенська пляшка лосьйону для засмаги і пляшка води.

— Ти зможеш забрати свою зброю дорогою назад, — промовив Термін. — Джулія про неї подбає. Вона досвідчений фахівець.

Дівчинка кивнула.

— Фа-хі-вець, — вона ретельно промовила кожний склад, наче намагаючись завчити слово.

Персі глянув на Френка й Хейзел, ті, здавалось, не, вбачали в цьому нічого дивного. Проте він зовсім не бажав довіряти смертоносну зброю малечі.

— Справа у тому, — промовив він, — що ручка повертається до моєї кишені мимоволі, тож навіть якщо я її віддам...

— Не хвилюйся, — запевнив його Термін. — Ми подбаємо про те, щоб вона не втекла. Еге ж, Джуліє?

— Так, пане Терміне.

Неохоче Персі поклав ручку до кошика.

— А. тепер, оскільки ти новенький, кілька правил, — промовив Термін. — Ти заходиш на територію міста. Не порушуй спокій. Стеж за колісничним рухом, коли переходиш дорогу. У будівлі Сенату сідай ліворуч. А он там — бачиш, куди я вказую?

— Е-е... у вас немає рук, — промовив Персі.

Вочевидь, це була болюча тема для Терміна. Мармурове обличчя стало темно-сірим.

— Дотепник, чи що? Гаразд, пане Жартівник, отам унизу, на форумі, — Джуліє, покажи за мене, якщо твоя ласка...

Джулія слухняно опустила кошик і вказала на головну площу.

— Крамниця з блакитним навісом, — продовжив Термін, — це універмаг. Вони продають вимірювальні рулетки. Придбай одну! Я хочу, щоб твої штани були точнісінько на дюйм вище щиколотки, і волосся було підстрижене згідно з нормами. І засунь футболку в штани.

— Дякую, Терміне, — промовила Хейзел. — Нам уже час.

— Гаразд, Гаразд, проходьте, — пробурчав бог. — Але тримайтеся правого боку дороги! А ще он той камінь... Ні, Хейзел, дивись, куди я вказую. Ось цей камінь стоїть занадто близько до того дерева. Пересуньте його на два дюйми ліворуч.

Хейзел зробила, як він попросив, і вони продовжили свій шлях. Термін не припиняв викрикувати накази їм услід, а Джулія тим часом робила колесо на. траві.

— Він завжди такий? — запитав Персі.

— Ні, — визнала Хейзел. — Сьогодні він був стриманим. Зазвичай, він більш нав’язливий та знервований.

— Він живе в кожному прикордонному камені навколо міста, — промовив Френк. — Так би мовити, остання лінія оборони, якщо на місто нападуть.

— Термін узагалі-то непоганий, — додала Хейзел. — Просто краще його не дратуй, інакше він змусить тебе поміряти кожну травинку в долині.

Персі подумки занотував для себе цю інформацію.

— А дівча? Джулія?

Хейзел посміхнулась.

— Так, кумедна мала. Її батьки мешкають у місті. Ходімо вже. Нам потрібно наздогнати сенаторів.

Вони наблизились до форуму. Від кількості людей на ньому у Персі перехопило подих. Біля фонтана гуляли студенти. Деякі з них помахали сенаторам, коли ті проходили повз. Біля прилавка булочної хлопчина років тридцяти залицявся до дівчини, яка замовляла собі каву. Подружжя поруч наглядало за малюком у підгузках і мініатюрній футболці Табору Юпітера, який шкандибав за чайками. Продавці відчиняли свої крамниці й виставляли стенди, що латиною рекламували гончарні вироби, коштовності та квитки на іподром зі знижкою.

— Усі ці люди напівбоги? — запитав Персі.

— Або нащадки напівбогів, — відповіла Хейзел. — Як я вже казала, це чудове місце, щоб вступити до коледжу або створити родину і не хвилюватись про щоденні напади чудовиськ. Тут живе двісті, може, триста людей. Ветерани — це типу наші радники, а за потреби — резервні сили. Та здебільшого вони живуть звичайним життям звичайних людей.

Персі уявив, як би це було: отримати помешкання в цій маленькій копії Рима та жити під захистом легіону та Терміна, нав’язливого й нервозного бога кордонів. Він уявив, як тримає Аннабет за руку у кав’ярні. І можливо, через якийсь час вони наглядають за власним малим, який ганятиме чайок по форуму...

Персі швидко прогнав ці думки. Не можна дозволяти собі фантазувати. Більшість його спогадів зникли, але це місто, безперечно, не його дім. Він мусить бути в іншому місці, разом зі своїми друзями.

До того ж Табір Юпітера був у небезпеці. Якщо Юнона має рацію, то напад здійсниться менше ніж за п’ять днів. Персі пригадав те обличчя сплячої жінки, Геї, яке утворилось на пагорбах над табором. Уявив лавину чудовиськ, що обрушується на долину.

«Якщо