Salamander - Темні нащадки, Salamander

Аурелія швидко зреагувала, її рухи були чіткими і впевненими. Вона не могла дозволити собі сумніви, бо знала — навіть найменша невпевненість могла стати її поразкою. Її меч злетів в повітрі, немов продовження її руки, в блискавичному ударі намагаючись ухилитися від Даріуса.

Даріус відбив удар, його меч зіткнувся з її, створюючи яскраві іскри. Він майже не виявляв емоцій, але серце билося швидше, коли він зрозумів, як серйозно вона налаштована. Він кидав нові удари, але Аурелія була готова до всього. Вона виривалася, кожен її рух був сповнений рішучості.

Поєдинок тривав, але її розум працював швидше за тіло, кожен хід був обміркований, і вона могла передбачити його удари. Даріус вже почав помічати, як її техніка змінюється, вона не лише оборонялася, але й переходила в атаку.

Він затримався, відступаючи назад, і на мить поглянув на батька. Король сидів спокійно, але його погляд був напруженим.

Даріус знову перейшов в атаку, він зробив кілька швидких ударів, намагаючись змусити сестру втратити рівновагу. Звін мечів пролунав у повітрі, і кожен удар відчувався, наче відлуння. Аурелія намагалася витримати темп, але роки без тренувань не минули безслідно. Її тіло боліло, руки тремтіли від зусиль, і вона зрозуміла, що м’язи не слухаються так, як колись.

Даріус був вправним і досвідченим, кожен його рух був точним і невідворотним. Він атакував з такою швидкістю, що Аурелія ледве встигала парирувати удари. Їй доводилося боротися не лише з братом, але й з власною втомою, що накопичувалася з кожним рухом. Кожен удар по її мечу був, наче удар по її силі.

Її руки почали боліти від тримання меча, і це стало її ахіллесовою п’ятою. Втративши рівновагу, вона впала на коліна, відчуваючи, як її шкіра обпалює від тертя. Даріус скористався моментом, і за мить його меч був вже у повітрі, що збіглося з її падінням. Він швидко приставив холодну сталеву лезо до її горла, дивлячись на сестру з холодним виразом обличчя.

Батько різко встав зі свого місця, його погляд був пронизливим. Він підійшов до Лукаса і приставив кинджал до його шиї, викликаючи гострий біль від холодного металу. Лукас затихнув, відчуваючи, як серце прискорено б’ється, а його очі намагалися схопити кожен рух у кімнаті. Аурелія, не стримуючи емоцій, почала кричати, її голос розривав тишу спортивної зали, вона намагалася зупинити батька, але не могла.

Даріус, помітивши її реакцію, прибрав свій меч, спокійно дивлячись на сестру. Батько не зупинився і звернувся до Аурелії:

— Ти була цієї ночі покірною, доню? — його голос був холодним і беземоційним, як лезо кинджала.

Аурелія не змогла відповісти, все це було надто болісно. Каель, помітивши ситуацію, вирішив втрутитися.

— Так, — сказав він, збрехавши без найменшого вагання. — Вона була слухняною.

Батько з усмішкою повернувся до Лукаса і холодно сказав:

— Твоя дівчина віддалася Каелю, — його слова лунали як вирок.

Лукас сидів у шоковому стані, його очі наповнилися неприхованим розчаруванням і болем. Те, що він щойно почув, повністю змінило його уявлення про Аурелію і їхні стосунки.

Батько спокійно прибрав кинджал у ножни, його обличчя залишалося непроникним.

— Вивести його, назад до камери, — наказав він охороні.

Два здоровенні охоронці підійшли до Лукаса, заламавши його руки повели до дверей. Лукас спробував зібратися з силами, його обличчя залишалося блідим, а розуму не було де знайти притулок від болю. Його погляд мимоволі зустрів Аурелію, і в очах була лише одна велика порожнеча, ніби все, що він знав, зруйнувалося.

Аурелія стояла, дивлячись на нього, а її серце разом із ним розривалося.

Коли двері за Лукасом зачинилися, Аурелія обернулася до батька, її очі палали люттю.

— Навіщо ти це робиш? — її голос тремтів, але в ньому все ще відчувалася рішучість.

Король спокійно подивився на доньку, його посмішка була жорстокою.

— Це необхідно, щоб ти зрозуміла своє місце, Ауреліє. І щоб він, — король кивнув у бік дверей, через які вивели Лукаса, — знав, що з тобою йому не бути.

Каель стояв поруч, спокійно спостерігаючи за сценою.

— Він тебе не вартий, сестричко, — сказав Даріус, знизуючи плечима. — Ти — принцеса фейрі, а він просто смертний.

Аурелія кинула на брата спопеляючий погляд, але не відповіла. Вона повернулася до батька.

— Ти не маєш права вирішувати за мене!

Король засміявся, і його сміх віддався луною у спортивній залі.

— Я маю право на все, доню. І чим швидше ти це усвідомиш, тим легшим буде твоє життя.

Аурелія мовчала, стискаючи кулаки, але не знаходила слів, щоб відповісти.

— А тепер, — продовжив король, — тобі варто відпочити. Завтра буде важкий день.

Він жестом дав зрозуміти, що розмова закінчена. Каель взяв її за лікоть, змушуючи йти до виходу.

— Ходімо, — сказав він тихо, але твердо.

Аурелія вирвала руку, але все ж пішла, важко дихаючи від гніву, який закипав у її грудях.