НМ - Нічні тварі , НМ

Джон пішов трохи попереду, задумливо дивлячись на землю.

— Ми не знаємо, скільки часу це буде тривати, і скільки людей ще може бути втягнуто в це. Треба вирішити, як діяти.

Ната, яка йшла поруч із ним, підняла погляд і подивилася на нього.

— Ми повинні залишатися разом. Ми вже це довели. Чи не так? — її голос був спокійним, але в ньому відчувалася рішучість.

Ліка зупинилася на мить і обернулася до всіх.

— У нас є сили, щоб все виправити, але для цього нам потрібно ще більше знань. Тіні — це не просто твари, вони можуть бути частиною чогось більшого. Ми знаходимося на порозі чогось великого, і цей шлях не буде легким.

Єгор погодився з Лікою, але його погляд був серйозним, повним невизначеності.

— Ми все ще не знаємо, що стоїть за всім цим. Чому вони з'явилися і чому саме тут? Що, якщо ці тіні — лише маленька частина чогось більшого?

Віка швидко заговорила, не даючи замовкнути решті:

— Тіні не з'являються просто так. Вони мають свій сенс, свою мету. Але ми не можемо продовжувати їх шукати, якщо не будемо готові до того, що це може бути ще небезпечніше, ніж ми думаємо.

Усі мовчали, і лише шум вітру порушував тишу. Вони розуміли, що кожен крок на шляху вперед — це новий виклик, який не можна недооцінювати. Вони вже пізнали, що найбільші небезпеки часто ховаються в темряві, і навіть якщо день настигне їх, це не означає, що небезпека минула.

Але навіть попри усі небезпеки, їхня рішучість була непохитною. Вони стали більше, ніж просто друзями. Вони стали єдиною командою, здатною протистояти тому, що інші не могли навіть уявити.

— Нам потрібно знайти місце, де ці тіні були найбільш активними, — вирішив Джон. — Якщо ми не знайдемо джерела їхнього походження, ми не зупинимо їх назавжди.

І вони продовжили шлях, не зупиняючись навіть тоді, коли їхні ноги відчували втому. Вони вже не боялися темряви, бо розуміли: разом вони зможуть протистояти будь-якій загрозі. І хоча шлях був невідомий і небезпечний, це не мало значення, бо вони йшли вперед. Спільно.

Тепер, коли вони були разом, вони вірили, що можуть змінити цей світ. Вірити у перемогу було не просто надією. Це стало їхньою місією.

І хоча навколо них усе ще панувала темрява, вони знали: рано чи пізно світло знову розвіє її. Але це світло вони створювали самі, крок за кроком.

І, незважаючи на всі випробування, що чекали їх попереду, відчуття єдності і підтримки між ними лише зростало. Вони були вперті, і вже ніхто не сумнівався в тому, що вони зможуть подолати все. Кожен їхній крок наближав їх до нової мети — до розкриття таємниць темних сил, що населяли ці ліси.

Після декількох годин мандрів вони натрапили на старовинну руїну, порослу мохом і зростаючи крізь неї дерева. Це місце відчувалося як щось важливе — ніби пам'ять про минуле, що ніколи не забувалося.

Ліка зупинилася перед входом, її погляд був серйозний.

— Це може бути тим самим місцем, про яке ми говорили, — сказала вона. — Можливо, тут зберігається більше відповідів, ніж ми уявляємо.

Єгор, трохи вперед, озирнувся на друзів.

— Ми маємо бути обережними. Тут може бути щось більше, ніж просто руїни. Пам'ятаєте, що ми дізналися з тієї книги? Тут все було пов'язано з темними силами. І цей портал, чи це якось пов'язано з ними, ми не можемо залишити це просто так.

Ева стояла поруч, пильно вдивляючись у темні входи руїн, і її голос був тихим, але впевненим.

— Це може бути шансом. Ми шукаємо відповіді і, можливо, це те, що нам потрібно. Тільки разом ми можемо зрозуміти, що відбувається.

Джон посміхнувся, хоча в його очах була лише холодна рішучість.

— Тоді йдемо, далі не буде простих шляхів. Але ми точно готові до цього. Нам потрібна перемога — і ми її отримаємо.

Вони рушили вперед, підходячи до руїн. Стіни були покриті древніми написами, і здавалось, що кожен камінь містить у собі частину історії цього місця, кожен з яких таємно шепоче про тіні і про боротьбу з ними.

Віка, хоча і не часто висловлювала свої думки, цього разу не витримала і заговорила.

— Ми не можемо бути впевненими в тому, що тут знайдемо. Але я думаю, що з кожним кроком ми стаємо ближчими до того, щоб завершити все це. І ми зробимо це.

Всі мовчали, знаючи, що шлях попереду ще важчий, але кожен з них мав непохитну віру. Вони йшли разом — не як група випадкових мандрівників, а як команда, спільно і безстрашно, готові зустріти будь-яке зло, що може встати на їхньому шляху.

Тіні почали відступати. І хоча здавалося, що з ними борються, вони більше не могли здолати силу цих людей. Це була битва, де перемога не залежала від того, скільки темряви навколо. Вони вже стали сильними самі.

І, хоча їхні серця ще билися від напруги, вони знали: навіть у найглибшій темряві можна знайти шлях до світла.