Ненсі Спрінгер - Енола Голмс. Справа про зникнення маркіза, Ненсі Спрінгер

мене проходили люди, та я не звертала на них уваги й не піднімала на них очей, мовби це було цілком нормально — виходити із громадського закладу саме таким способом. Знявши пенсне, я жбурнула його на дорогу, де на нього одразу наступила дебела конячка. Я виструнчилася й бадьоро пішла геть, як і пасує молодій вправній жінці. На розі вулиці саме зупинився омнібус. Я зайшла всередину, заплатила за проїзд, злилася з натовпом інших лондонців на даху та жодного разу не озирнулася. Можливо, поки омнібус віз мене геть, мій брат і Лестрейд ще допитували Тьюкі.　

Я була впевнена, що вже зовсім скоро вони натраплять на мій слід. Тьюкі обов’язково розповість їм, як разом із дівчиною, одягненою у скорботне вбрання, утікав із човна Каттера. Дівчиною з прізвищем Голмс. Імовірно, саме зараз Тьюкі обернеться до мене, щоб відрекомендувати чоловікам, проте не знайде нічого, окрім двох ескізів-карикатур… Я щиро сподівалася, що після бесіди з Тьюкі Лестрейд зрозуміє значення портретів, які лежали на лавці поруч із парасолькою огидного зеленого кольору.　

Мені було страшенно прикро, що довелося залишити Тьюкі ось так несподівано, навіть не попрощавшись.　

Утім, нічого не вдієш. Я мусила знайти маму.　

А ще мені було дуже прикро через те, що я не змогла більше часу провести зі своїм братом Шерлоком. Хоча б у такому вигляді. Хоча б трохи його послухати, поспівчувати йому. Я справді сумувала за ним, згадуючи про нього зі щемом у серці, наче була жуком-сонечком, що сумує за домівкою.　

Однак мій знаменитий брат чомусь не надто турбувався про те, щоб якомога швидше знайти матінку. Він був розгубленим. Усі мої трепетні відчуття збилися в купу й випали у серці болючим осадом.　

Можливо, це й на краще. Шерлок і Майкрофт хотіли б повернути маму до Фернделу, але вона не бажала там бути. Коли я її знайду (саме так, не «якщо», а «коли»), то не проситиму в неї нічого, що могло б зробити її нещасною. Я шукаю її не для того, щоб знову позбавити волі. Мені просто потрібна поруч матуся. І все. Щоб говорити з нею та зустрічатися час від часу за чашечкою чаю. Просто знати, де вона.　

Звісно, мене не покидали тривожні думки про те, що з матінкою трапилося щось лихе. Однак чомусь дуже хотілося вірити, що мама опинилася в чудовому місці, без корсетів, турнюрів, капелюшків і чобіт. Десь серед квітів і буйної зелені. Яка ж іронія долі, подумалося мені, що, вирушивши на її пошуки, я опинилася в цій помийній ямі, де досі не побачила ані жодного палацу, ані золотої карети, ані дами в діамантових коштовностях і манто з горностаю, а натомість зустріла стару з огидними виразками на голові, що плазувала бруківкою.　

Звісно, мама не могла опинитися на такому дні.　

Чи таки могла?　

Я була впевнена, що ні. А зараз у мене в запасі лишень декілька годин, перш ніж усю лондонську поліцію поставлять на вуха і розпочнуться мої пошуки.　

Вийшовши з омнібуса на наступній зупинці, я пройшла один квартал і зупинила візника. Цього разу я взяла чотириколісний екіпаж — мені хотілося сховати обличчя.　

— На Фліт-стріт, — гукнула я візникові.　

Доки він петляв у щільному міському потоці людей і екіпажів, я знову взяла до рук папір та олівець і написала таке повідомлення:　

— ДЯКУЮ ТОБІ, МОЯ ХРИЗАНТЕМО! ТИ КВІТНЕШ? НАДІШЛИ, БУДЬ ЛАСКА, ІРИС.　

Я добре пам’ятала, що в книзі «Таємні значення квітів» ірис означав повідомлення. Букет з ірисами попереджав отримувача про необхідність звернути увагу на значення інших квітів, а грецька богиня Ірис передавала послання між Олімпом і землею мостом із веселки.　

На жаль, більшості значень квітів із книжки я не могла пригадати. Щойно знайду житло, мені обов’язково потрібно десь дістати новий примірник.　

Я страшенно шкодувала про те, що втратила подаровану матусею книгу, і тепер не зможу її повернути. Книжка втілювала пам’ять про маму, а книга шифрів стала моїм найціннішим спогадом про неї. Навряд чи мені судилося дізнатися, що саме зробив із книгою Каттер (принаймні саме так я тоді думала), однак я переконувала себе, що вона не знадобиться мені для жодних практичних цілей (знову ж таки, мені так здавалося).　

Я взяла написане мною повідомлення й переписала його у зворотному напрямку:　

СИРІАКСАЛЬДУБИЛШІДАНШЕНТІБКИТОМЕТНАЗИРХЯОМІБОТЮУКЯД

　А потім я розбила слова зиґзаґом на два рядки:　

ДКЮОІОХИАТМТКІНШАІЛБДЛСАРС

ЯУТБМЯРЗНЕОИБТЕНДШИУЬАКІИ

Відтак, похитуючись на сидінні, поки екіпаж трусився міськими вуличками, я змінила порядок рядків, щоб правильно скласти своє послання до мами. Я планувала розмістити це повідомлення на сторінках із особистими оголошеннями газети «Пел-Мел Газет», яку моя матінка завжди читала. А ще варто було подати оголошення до «Журналу сучасної жінки», «Журналу з модним одягом» та інших видань, які подобались мамі. Мій кінцевий шифр мав такий вигляд:　

«Корінці плюща (ДКЮОІОХИАТМТКІН- ШАІЛБДЛСАРС) бруньки плюща (ЯУТБМЯРЗНЕОИБТЕНДШИУЬАКІИ)»　

Матуся неодмінно зверне увагу на цей шифр, оскільки вона ніколи не могла встояти перед будь-якими шифрами.　

На жаль, так само я розуміла, що Шерлок, який зазвичай читав те, що жартома називав «мученицькими шпальтами» щоденних газет, теж зверне увагу на дивний шифр.　

Проте я була переконана, що навіть якщо братові вдасться розгадати його, він навряд чи зрозуміє його значення чи пов’яже зі мною.　

Колись давно (тепер видавалося, що це було в іншому вимірі, хоча насправді відтоді минуло лише шість тижнів), крутячи педалі велосипеда на сільській дорозі та згадуючи про брата, я подумки порівнювала його видатний хист зі своїми незначними здібностями.　

Тепер, їдучи в екіпажі, а не на велосипеді, я несподівано для себе збагнула, що подумки складаю зовсім інший список своїх талантів і здібностей. Я знала таке, про що Шерлок Голмс і гадки не мав. Він не брав до уваги важливість маминого турнюра (її «багажу») та високого капелюха (під яким, за моїми здогадками, вона ховала чималеньку пачку грошей), натомість я чудово розуміла всі нюанси використання жіночих підкладок і прикрас. До того ж я вміла майстерно маскуватися, знала всі таємні значення квітів. І хоч Шерлок Голмс зневажав жіночу стать, оскільки вважав її представниць не рівнею чоловікам і нетямущими створіннями, я знала такі речі, яких його «логічному» розуму годі осягнути. Цілий світ таємних повідомлень, що належав тільки жінкам, був відкритий для мене: секретні значення капелюшків і бунтарства, хусточок і хитрощів, пір’яних віял і прихованого непослуху, сургучу та послань у вигляді поштових марок, візитівок, а також уявний плащ конспірації,