Льюїс Бенте - перехрестя брехні, Льюїс Бенте

 

— Я знав, що ти не захочеш бути частиною цього. Тому я й не казав, — відповів він тихо. — Я боявся втратити тебе.

 

Соня мовчала, відчуваючи, як її серце розривається. Вона не могла більше довіряти йому так, як раніше. Її погляд потемнів, і вона зробила кілька кроків назад.

 

— Я більше не можу бути з тобою, Олеже. Ти змінив усе, що ми мали, і я не можу жити в брехні, навіть заради любові, — сказала вона, затискаючи кулаки.

 

Олег не відповів нічого. Він просто сидів, мовчки, і дивився на неї, розуміючи, що все було втрачено.

 

РОЗДІЛ 10: ВТРАТА І НОВИЙ ШЛЯХ

 

Цей момент став для Соні переломним. Вона покинула офіс Олега, відчуваючи, як всередині все стиснулося від болю та розчарування. Вона не могла повірити, що її життя перетворилося на таку бурю обману і зради. Але зараз вона більше не могла дозволити собі бути слабкою. Вона повинна була йти далі, хоча цей шлях здавався важким і темним.

 

Виходячи з будівлі, Соня знову подивилася на свій телефон. Олександр неодноразово писав їй, запитуючи, як вона почувається, і чи хоче вона поговорити. Соня відчула, як її серце трохи заспокоюється від думки про нього, але вона не була готова відкриватися йому так швидко.

 

Вона знову набрала його номер і вирішила піти на цей крок. Коли він відповів, його голос був сповнений тепла і турботи.

 

— Привіт, Соню. Як ти?

 

— Я… я тільки що поговорила з Олегом, — сказала вона, відчуваючи, як важка тиша починає опускатися між ними. — Мені потрібно дізнатися більше про те, що відбувається в моєму житті, і я думаю, що ти міг би мені допомогти.

 

Олександр мовчав кілька секунд, потім відповів:

 

— Я завжди готовий тобі допомогти. Якщо тобі потрібно, я буду поруч.

 

Ці прості слова наповнили Соню новим відчуттям надії. Вона більше не була сама. Навіть якщо її життя здається руїною, з нею були люди, які готові підтримати її, і це давало їй сили йти далі.

 

РОЗДІЛ 11: ПІСЛЯ ШТУРМУ

 

Соня повернулася додому, а в її голові не вщухали думки про Олега, про те, як все могло б бути, якби він вибрав інший шлях. Але вона вже не могла змінити минуле. Єдине, що залишалося — це прийняти рішення й рухатися вперед.

 

Вона почала розбирати речі в квартирі, сортувати все, що нагадувало їй про минуле. Олег залишався її минулим, і хоча серце ще відчувало біль, вона розуміла, що цього разу їй потрібно остаточно розпрощатися з ним і з усім, що з ним пов’язано.

 

Наближався час для нового початку.

 

РОЗДІЛ 12: ТУРБОТА І СТАРІ ПРИЯТЕЛІ

 

Наступні кілька тижнів Соня присвятила собі. Вона вирушила в подорож до Карпат, втікаючи від усіх і всього, що нагадувало їй про минуле. Вона була готова до нового життя. Що б не трапилося в майбутньому, вона вирішила, що більше не дозволить своєму минулому керувати її майбутнім.

 

Під час цієї подорожі вона почала працювати з Олександром над новими проектами, пов’язаними з благодійністю, що допомогло їй відчути себе знову корисною і живою. Соня відчувала, що кожен день наближає її до нового розуміння себе, і це відчуття було надзвичайно важливим.

 

Але навіть в цій тиші її душі не все було так просто. На горизонті знову з’являлися старі знайомі, старі вороги і нові таємниці, що чекали свого часу.

 

РОЗДІЛ 13: ТАЄМНИЦІ ІНТРИГ

 

Під час своєї подорожі в Карпати Соня познайомилась з кількома людьми, які не лише стали її друзями, але й відкрили для неї нові можливості для розвитку. Вона не очікувала, що перебування в горах стане таким важливим етапом її життя. Відновлення та глибоке розуміння себе стали для неї відправною точкою до нового початку.

 

Одного вечора, після прогулянки в горах, Соня зустріла старого друга Олександра, Віталія. Він був успішним бізнесменом і давно знайомим з її родиною. Віталій був настільки ж загадковий, як і харизматичний. Він завжди мав власне бачення світу, і хоча він був на декілька років старший за Соню, вони швидко знайшли спільну мову. Олександр довірив Віталію деякі важливі бізнес-проекти, і його вплив у світі великого бізнесу був незаперечним.

 

— Соню, я радий тебе бачити! — привітався він, коли вона підійшла до їхнього столу. — Ти виглядаєш чудово.

 

 

Вірно, що ти вирішила змінити своє життя? Це правильний крок.

 

Соня здивовано підняла брови.

 

— Як ти дізнався про це? — запитала вона.

 

Віталій посміхнувся та пильно поглянув на неї.

 

— В твоїх очах є щось нове. Здається, ти знайшла своє місце. І я радий за тебе. Ти заслуговуєш на щастя, Соню, не таке, яке було раніше, а таке, яке ти сама вибереш.

 

Ці слова пронизали її. Вона була вдячна йому за підтримку, але з кожним словом відчувала, як знову повертається до неї питання про те, як вона може йти вперед, не озираючись назад. Віталій був її старим другом, але її серце залишалося вбите, коли мова заходила про стосунки. Вона більше не могла дозволити собі бути слабкою.

 

— Віталію, я зараз дуже багато думаю, — зізналася вона. — Все це, що трапилося, змінило моє сприйняття людей і стосунків. Тому я хочу бути чесною з тобою: я не знаю, чи готова до нових зв’язків, навіть якщо вони здаються ідеальними.

 

Віталій посміхнувся та не став надавати її словам занадто великого значення.

 

— Розумію. Ти маєш право на свої відчуття. Проте не забувай, що інколи ми можемо розпочати новий шлях лише тоді, коли викидаємо все старе, — сказав він, підвищуючи голос і підкреслюючи свою думку.

 

Соня почувалася трохи спантеличеною від цієї розмови, але щось в його словах зачепило її. Щось підсвідоме штовхало її на рішення, яке вона ще не могла сформулювати в собі.