Олександр Зоря-Заря, Ольга Заря - МарІуполь. Як ми виживали... Хроніка війни., Олександр Зоря-Заря, Ольга Заря

ДЕНЬ ТРИДЦЯТЬ ПЕРШИЙ. «Невдача на порозі виїзду: технічні труднощі і нові перепони»

Олександр Зоря-Заря (текст і вірші)

 

ДЕНЬ ТРИДЦЯТЬ ПЕРШИЙ

Ла́гідне со́нце весь світ обійма́є,

в яко́му стика́ються рі́зні думки́,

та виника́ють пробле́ми чима́лі́ –

життя́ в небезпе́ці, на жаль, навкруги́.

Хроніка подій. 26 березня 2022 року (субота)

8:00.

Усі зібралися у Валентини Іванівни з речами. Ольга зв'язалася з Юлією і сказала нам, що їде до дочки та ще залишається в Бердянську. Нас провели. Завантажилися в машину, але вона не завелася. Акумулятор ледве крутив, але двигун не запускався. Це було, ніби машина вперто відмовляється покидати свій притулок, не бажаючи залишати цей прибережний край.

 

9:00.

Валентин почав переносити речі з машини назад до дому. Сусід Валентини Іванівни, кавказець, приєднав нас до свого позашляховика Hyundai і відбуксирував до гаража Романа, з яким, по телефону, домовився Володимир, син Валентини Іванівни.

У Романа в гаражі стояла його стара "Таврія". Гараж був оснащений лише необхідними інструментами для дрібного ремонту, і ми молилися, щоб машина завелася та доїхала до Запоріжжя. Наше авто, ніби старий боєць, готувався до останнього ривка.

 

10:00.

Зателефонував Володимир і сказав, що Роман поставив акумулятор на підзарядку, який сів після попередньої зарядки. До ранку він зарядиться, і ми зможемо їхати. Це було схоже на промінь надії в мороку безвиході.

 

12:00.

Місто, порівняно з днем нашого приїзду, ставало все більш мілітаризованим. Появлялася військова техніка. Збільшилася кількість військового вантажного транспорту, у людних місцях з'явилися військові патрулі. Вони ходили великими групами, ніби мисливці в пошуках нових жертв для своїх "визволень".

 

Примітка: Склалася абсурдна, парадоксальна ситуація… Сюрреалізм. Люди (а чи люди?), що прийшли в чужі домівки зі зброєю, порушивши там звичний устрій життя, через яких стали малодоступними або зовсім недоступними найнеобхідніші речі: харчування, ліки, тепло, світло, зв'язок, побутове та технічне обслуговування, свобода пересування і самовираження та інше — на всіх своїх, нав'язуваних нам TV-каналах, вперто називають себе "ВИЗВОЛИТЕЛЯМИ". Жах! Театр абсурду!

 

Зника́ють ло́гіка і ро́зум?

Ухо́дять, як вода́ в пісо́к?

Інсти́нкт звіри́ний оголо́сять,

як поряту́нок багатьо́х?

 

18:00.

Сталося так, що не змогли виїхати, і це дало нам можливість трохи посидіти та відсвяткувати разом з Ольгою день народження її дочки Оксани. Валентина Іванівна посмажила улюблену нами азовську тюльку. Попили чаю з пригощеннями та, звичайно, з найкращими побажаннями для моєї рідної племінниці. Для моєї сестри цей день особливий і, можливо, саме через це нам не вдалося виїхати сьогодні вранці?

 

21:00.

Завершення вечора пройшло в надіях на завтрашній виїзд.

 

Анонс (День 31 → День 32):

Після технічних проблем у тридцять перший день, герої нарешті збираються в дорогу. Чи зможуть вони вирушити цього разу, чи нові перешкоди знову завадять їм? Тридцять другий день принесе нові виклики, коли машина знову відмовиться їхати, а шлях до Запоріжжя виявиться заблокованим через технічні несправності.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍