Джеймс С. А. Корі - I прокинеться Левіафан, Джеймс С. А. Корі

тебе і прикінчу. Але перед цим ти

мені геть усе поясниш».

Друга хвиля медикаментів увірвалася у його кров. Його

охопили жар і слабкість, м’язи перетворилися на кисіль. Перш

ніж остаточно забутися, він побачив Аде: вона всміхнулася

й підморгнула.

А тоді розлетілася хмаринкою пилу.

* * *

Система сповіщення пікнула, привертаючи увагу. Він почув

голос Наомі:

— Джиме, щойно від корпорації прийшла відповідь. Надіслати

її тобі?

Голден марно намагався зосередитися на сенсі сказаного.

Моргнув. Щось не так було з його койкою. Із кораблем.

Поступово пригадував усе.

— Джиме?

— Ні, Наомі. Піднімуся до комстанції і подивлюся з тобою. Як

надовго я вирубався?

— Три години.

— Боже милий. А вони не поспішали нам відповідати.

Голден викотився з крісла-колиски і здер кірку, що заліпила

його повіки. Плакав уві сні. Це все через джинове похмілля,

казав він собі. Тупий біль у грудях — просто перетиснуті хрящі.

«Чим ви займалися цілісінькі три години, перш ніж нам

відповісти?» — думав Голден.

Наомі чекала на нього поряд із терміналом зв’язку. На екрані

перед нею обличчя чоловіка завмерло з відкритим ротом, на

півслові. Чоловік здавався знайомим.

— Це не маршрутний директор.

— Ні. Це юридичний консультант «С. В. І. Ж.» на Сатурні.

Пам’ятаєш, вони надіслали нам мотиваційне відео, коли

боролися з розкраданням витратних матеріалів? — запитала

Наомі. — «Обкрадаючи нас, ви обкрадаєте самих себе». Оце той

чувак.

— Адвокат, — скривився Голден. — Отже, маємо погані новини.

Наомі перезапустила відео. Обличчя адвоката ожило.

«Джеймсе Голдене, говорить Воллес Фітц зі станції Сатурн. Ми

отримали запит про допомогу і ваш рапорт щодо останніх подій.

Також одержали ваше публічне повідомлення, в якому ви

звинувачуєте Марс у знищенні “Кентербері”. Це було, м’яко

кажучи, нерозсудливим рішенням. Марсіянський посол на

Сатурні прибув у мій офіс за п’ять хвилин після отримання

вашого звернення й дав мені знати, що МРК надзвичайно

стурбовані необґрунтованими звинуваченнями в піратстві.

Аби максимально сприяти розслідуванню інциденту і знайти

справжніх винуватців, якщо такі були, ФМРК спрямовує судно із

системи Юпітера, яке вас підбере. Корабель називається

“Доннаджер”. Наказ із головного офісу “Водопостачання С. В. І.

Ж.” такий: на максимально можливій швидкості ви летите

в напрямку Юпітера. Співпрацюєте та повністю підкоряєтеся

всім наказам, що їх отримаєте від “Доннаджера” чи будь-яких

інших офіцерів Флоту Марсіянської Республіки Конґресу. Ви

будете сповна сприяти їхньому розслідуванню знищення

“Кентербері”. За жодних обставин не передаватимете в ефір

нічого більше, окрім комунікації з нами чи “Доннаджером”.

Якщо ви не виконуватимете накази головного офісу корпорації

та/або марсіянського уряду, контракт наймання вважатимемо

розірваним із вашої ініціативи, і ви вступите у незаконне

володіння та користування човниковим судном корпорації.

У такому випадку ми ініціюємо судове переслідування та

вимагатимемо вашого покарання за всією суворістю закону.

Воллес Фітц, кінець зв’язку».

Голден спохмурнів, а тоді похитав головою.

— Але я не сказав, що це зробив Марс.

— Ти сказав приблизно це, — відповіла Наомі.

— Усе, що я говорив, було підкріплено фактами й даними, переданими разом із відеозверненням, і я не висловлював

жодних припущень щодо цих фактів.

— І отже, — відповіла Наомі, — що нам тепер робити?

* * *

— Дідько їх роздери! — вилаявся Еймос. — Їбучий дідько їх

роздери.

Камбуз-їдальня був невеликим приміщенням. П’ятьом там уже

затісно. Глянцево-сірі стіни мали на собі світліші плями там, де

мікрохвилями чи металевою сіткою виводили плісняву. Шед

притулився спиною до стіни. Наомі сіла за столом навпроти

Голдена. Алекс став у проймі дверей. Еймос почав ходити

уздовж іншої стіни — два швидкі кроки і розворот — ще до того, як адвокат закінчив перше речення.

— Я теж не в захваті. Але так наказує головний офіс, — Голден

кивнув до екрана на стіні камбуза. — Вибачте, що втягнув вас

у цю халепу.

— Усе