Юні Хонг - Нунчі. Корейське мистецтво емоційного інтелекту, Юні Хонг

когось на цю посаду. Відомо лише, що менше ніж за рік мені від імені тієї ж компанії написав у мережі LinkedIn уже інший менеджер з персоналу й запропонував ту ж роботу. Інакше кажучи, у компанії не вдалося утримати на роботі не лише того, кого вони прийняли замість мене, а ще й менеджера. І мені нескладно було передбачити це впродовж перших декількох хвилин першої співбесіди з представником відділу кадрів.

Під час будь-якої співбесіди дозвольте співрозмовникові говорити якнайбільше. Стримуйте своє бажання пере­рвати його й розповісти, як чудово ви впораєтеся з роботою. Чому? Тому що людина, яка проводить цю співбесіду, розкриє вам карти й надасть саме ту інформацію, яка вам потрібна: кого вони шукають, у чому полягають цінності компанії, можливо, навіть чому посада, на яку ви претендуєте, взагалі звільнилася. Знаючи все це, ви впевнено зможете сказати саме те, що треба.

Яке найбільше джерело влади над іншими людьми, яку нам надає нунчі? Це людська балакучість.

Багато людей, які шукають роботу, дратуються, якщо на першому етапі з ними проводить співбесіду менеджер з персоналу, а не керівник відповідного проекту, який остаточно вирішує, чи приймати кандидата на посаду. Але чому? Співбесіда з менеджером — це справжній подарунок долі. Завдання менеджера з персоналу — розхвалити компанію, тож він буде багато говорити. Ваше завдання — не зупиняти його, доки йому вже буде нічого сказати. Такий підхід допоможе вам отримати більше інформації про майбутню співбесіду з керівником проекту, ніж будь-яке спілкування віч-на-віч із самим цим керівником.

Хай як менеджер з персоналу намагатиметься замилити вам очі, звертаючи увагу на натяки, ви зможете скласти цілісне уявлення в стилі вестерну «Хороший, поганий, злий». Вам фактично надають сценарій, за яким ви мусите діяти до кінця співбесіди.

Усе зводиться до правила нунчі № 4: «Ніколи не не­хтуйте змогою помовчати». Якщо ви зачекаєте, на більшість ваших запитань знайдуться відповіді, і вам не потрібно буде говорити жодного слова.

Перший тиждень на роботі

Згадайте правило нунчі № 3: «Щойно зайшовши в кімнату (у цьому разі — опинившись на новій роботі), пам’ятайте, що всі інші були тут довше, ніж ви». Спостерігайте за іншими, щоб отримати інформацію. Будь ласка, не намагайтеся справити враження, жартувати чи пригощати всіх суші в перші декілька днів. Така поведінка аж ніяк не призводить до тих наслідків, яких очікують люди, які так чинять. Вам і справді треба знайомитися з усіма новими для вас людьми, але переважно для того, щоб скласти про них уявлення, а не задля пошуку підтримки чи пліток. Спостереження мусить мати вищий пріоритет, ніж намагання бути чарівним.

Не розкривайте жодної особистої подробиці про себе, коли цього можна уникнути, навіть якщо ця особиста інформація здається вам цілком безпечною, наприклад, про те, де ви живете або скільки маєте дітей. Говорячи про себе, ви блокуєте своє нунчі, оскільки забуваєте про співрозмовника.

Запам’ятайте: на новому місці роботи протягом перших місяців спостереження це головне. Є таке старе прислів’я: «Добре ім’я краще, ніж багатство». Інакше кажучи, якщо ви насамперед створите собі репутацію відповідального та працелюбного співробітника, потім люди пробачатимуть вам значно більше помилок у роботі.

Нунчі для тих, хто ненавидить свою роботу

Я вас розумію. Можливо, ситуація з вашою роботою настільки жахлива, що жодна з моїх порад не викликає у вас ніякого відгуку. Може, ваш колега — збоченець, шеф — садист, а умови оформлення лікарняного — нелюдські. Усе залежить від вашої галузі, загального стану економіки й потреби утримувати родину: імовірно, ви просто не можете дозволити собі змінити місце роботи.

У такому разі хочу запропонувати вам пораду корейського буддистського монаха Геміна Суніма, автора міжнародного бестселера «Усе побачиш, коли пригальмуєш. Правила виживання у метушливому світі»[55]:

«Якщо ідучи вранці на роботу, ви раптово запитуєте себе: “Невже я муситиму так жити завжди?”, спробуйте ось що: наступного ранку прокиньтесь трохи раніше і посидьте у тиші, як під час медитації. Дихайте глибоко і повільно. Спитайте себе, як саме ваша робота допомагає іншим, хай якою незначною чи неочевидною ця допомога була б. Зосередившись на інших, ви зможете відновити для себе сенс і мету вашої роботи».

Це найблагородніший вияв нунчі, тож я хочу повторити: «Спитайте себе, як саме ваша робота допомагає іншим, хай якою незначною чи неочевидною ця допомога була б». Може, ви не так часто справді допомагаєте клієнтам. Може, від вас вимагають затримуватися на роботі так довго, що ви сидите там до приходу прибиральників. Але, можливо, ви єдина людина, яка з цими прибиральниками вітається. Невже вони не заслуговують на те, щоб їх помітили? Чому б вам не пригостити їх кавою або печивом? Прибиральникам теж хотілося б сидіти вдома, ви не пуп землі.

Чи допоможуть вам такі вчинки з ентузіазмом мчати на остогидлу роботу? Мабуть, ні. Але вони нададуть вам щось надзвичайно важливе — відчуття сенсу під час виконання безглуздої обридливої роботи.

Невеличкий тест

Дайте відповідь на викладені далі запитання про свою роботу. Не розмірковуйте, просто відповідайте. Правильних відповідей тут немає, це ваша власна вправа з розвитку нунчі.

А. Опишіть одним реченням, які саме якості співробітника найбільше цінують у вас на роботі?

Б. Поясніть, як ви зрозуміли те, про що сказали, відповідаючи на запитання А.

В. Хто на вашому теперішньому чи попередньому місці роботи однозначно краще працював уранці, а хто — у другій половині дня?

Г. Чи не стикалися ви з подвійними стандартами у ставленні співробітників до особистих справ? Наприклад, чи не бувало так, що співробітник А постійно відвідує вистави театрального гуртка при школі своєї дитини, і ні в кого й за вухом не свербить, проте співробітник Б завжди втрапляє в халепу через таку ж поведінку?

Ґ. Чи виконують мовчазні люди у вас на роботі більше завдань, ніж інші? Або вони просто небалакучі? Їх поважають більше чи менше, ніж їхніх говірких колег?

Якщо у вас не знайшлося готової відповіді, скористайтеся наступною робочою нарадою, щоб придивитися до своїх колег. Неважливо, чи зможете ви відшукати потрібні відповіді, головне — зосередитися на нунчі й дозволити думкам за щось зачепитися. Так ви дізнаєтеся про своїх співробітників значно більше, ніж просто відшукавши відповіді на ці окремі запитання.

Розділ 9. Нунчі в разі тривожності

Одна з причин, чому я написала цю книгу, полягає в тому, що більшість книг-порадників, здається, пропонують не надто дієву, на мій погляд, «допомогу». Доволі часто поради в таких книжках ґрунтуються на засаді: «З вами все має бути гаразд, щоб ви добре почувалися». Знаєте, як, наприклад, пишуть: «Полюбіть себе, інакше ніхто вас не полюбить»? Це що, шантаж? Чому б тоді не сказати читачам, щоб вони всі себе повбивали, та й годі?