Ернст Юнгер - Наближення. Наркотики і сп'яніння, Ернст Юнгер

Тут мені довелося вперше побачити, як людина стикається зі своєю кармою; це вже було на межі Страшного суду. За щоденним обличчям позаду, в дзеркалі, з'являється обличчя долі. «Ось таким ти мусиш бути, від самого себе не вдасться втекти».

Людина може кинути виклик смерті, але їй годі виступити проти власного образу. Саме так треба розуміти те, що викритий вбивця навіть на ешафоті доводить свою невинуватість — тут він уже більше не рятує власного життя. Ось один із фактів, який вказує на інстинкт до трансцендентного.

Провокування такої конфронтації є найсильнішим педагогічним засобом, але й найнебезпечнішим. Цей засіб не для прокурора. Доля сама може постукати у двері. З колапсу може постати «нова людина», як то було описано у великих сповідях від Августина й до Гаманна та Канне[191]. Так само і в «Гансі Бернері та його синах» Ґоттгельфа[192], короткому оповіданні, від якого віє духом судилища. «Так говорив Ганс Бернер до своїх синів, і подібно до тисяч центнерів тяжіли його слова над ними».

До речі, повертаючись подумки назад, маю поставити собі в заслугу, що ще тоді, коли я був майже дитиною, я не поділяв настрою, який панував у залі суду стосовно обвинуваченого, а бачив у ньому трагічну постать — відчував це хоча й не свідомо, а у формі кошмару, який довго й болісно мене навідував. Знову й знову я бачив голову — чи, може, тут краще сказати чоло, — що повільно схиляється на груди.

Якщо ми розглядаємо площі як великі жорна, то це цілком можливий ракурс. Тут годі позбутися думки про добір. Породистість неможлива без розпусти. Згадуючи про жорна, неминуче приходить думка про ступінь твердості зерна, але важкість також навіює порівняння: дуже давнім є образ полови і провіяного зерна.

У зв'язку зі сп'янінням виникає питання: призводить воно до залежності чи ні. Добрий знавець характерів, очевидно, може досить швидко дати на нього відповідь. Свидригайлов у ніч перед своїм самогубством вірить, що побачив п'ятирічну дівчинку з обличчям повії. Таке можна прийняти, навіть якщо не довіряти вимірювальному мистецтву Ломброзо[193]. Як внутрішня форма відбивається на зовнішній та передує їй у часі, так само й характер і фізіогноміка. Так само і схильність передує звичці. Це означає, що існують типи, яких із самого початку треба тримати подалі від наркотиків. Схильність можна передбачити, а з нею і рух по похилій.

Маса пацієнтів, які сьогодні знайомляться з морфієм, є лише незначним контингентом для морфінізму. Авантюрник із надміром сил не стане до них приєднуватися. Він скорше може стати жертвою пляшки, але шукатиме в ній не спокійної, наркотичної розради, а збудний стимулянт. Усе це знаходить своє відображення і в злочинності. Вона виражається в насильницьких діях.

Пияцтво шкодить не лише хронічно; воно може раптово стати фатальним. Один-єдиний ексцес здатний призвести до руїни. Може відбутися вивільнення чогось такого, про що особа, якої це стосується, не могла собі уявити навіть уві сні. На будь-якій посаді, у будь-якій фірмі може працювати людина, яка з одного дня на інший раптом зникає, а коли про неї наводиш довідки, то чуєш у відповідь: «Ой, та в нього проблеми з алкоголем».

Під час моторизованого руху обхідні шляхи відпадають, нещасний випадок втрачає свою міфічність.

Коли я озираюся назад, мені здається, що статевої освіти нам не бракувало. Нас просвітив у цьому плані в передостанньому класі гімназії наш класний керівник, але від нього ми не довідалися майже нічого нового — все це ми й так уже обговорювали в перервах та ще й значно ґрунтовніше. Деякі з нас уже навіть переходили від теорії до практики.

Найкращі уроки криються в деталях. Безцінним є дядько за зразком Дідро bourru bienfaisant[194]. «Вода й мило убезпечують від 90 відсотків статевих хвороб», — казав батько; він кинув цю фразу не без задньої думки.

Класний керівник описував, як чоловік напідпитку виходить із шинку і потрапляє у тенета повій. Вони чигають на нього, а він обирає собі потвору, до якої за інших обставин навіть не доторкнувся б. Усе це само собою недобре; на додачу той чоловік забуває про обережність. Врешті й контакт триває значно довше, ніж у тверезому стані.

«Якщо чоловік випив, — вважав він, — то він може все значно краще, але все триває втричі довше, а про насолоду не може бути й мови».

Усе це справило на нас звеселяючий ефект. Після цього нас просвітили про різні види інфекцій.

Тим часом статеві хвороби вже не викликають такого страху, хоча від лікарів можна почути, що зараз, у зв'язку з міграцією, вони знову почастішали. Але й засоби проти них стали значно дієвішими. Під час моєї служби в паризькому сторожовому полку я звернув увагу на те, що, говорячи термінологією Рабле, «інфіковані Венерою» вже через три дні поверталися в стрій. Для них не обходилося без покарання: «за недотримання санітарних норм» їх на три дні відправляли у карцер. У 1870 році тривала окупація призвела до розкладу цілої армії — якщо хтось хоче скласти уявлення про ці події, тому варто почитати «Ліжко № 29[195]» Мопассана.

В американському війську такі халепи трактували значно суворіше та, як правило, карали пониженням у званні. Можливо, це були залишки пуританства. Та й загалом важко позбутися підозри, що зникнення цього «бича людства» пов'язане з втратою авторитету християнської моралі. В таких випадках я говорю не про причину і наслідок, а про кореляцію. Жодного поступу, просто нова картина. Ніцше це добре бачив, але він і сам зазнав одного влучання.

Венеричні недуги ставлять на людину тавро ізгоя. Це посилювало той жах перед ними, від якого скоро не залишиться й сліду. Невипадково такі хвороби є переважно невидимими. Але можна припустити, що невидима шкода, заподіяна у війні 1870 року, давалася взнаки аж до кінця століття. Насамперед Францію постійно робили відповідальною за такі недуги, і в «Симпліциссимусі[196]» про це було сказано не вперше. Словами «сифіліс» та «французи» послуговувалися