Алюшина Полина - Шлях Королеви, Алюшина Полина

- Ну, якщо тепер ми з вами, а ви з нами, ми стали сім'єю. Чи ні? - Запитала мала, піднявши на перевертня дорогоцінні очі.

 - Так… сім'єю… - Зовсім здивувався Місяць.

 - Чудово! А тепер усім спати. Завтра багато роботи. - Скомандувала Лія, потягнувши за собою сумку зі злитками. Взяла Ріель за руку і повела її на другий поверх спати. Зайшовши до кімнати, Лія сонно потяглася, спробувавши залізти на ліжко і, нарешті, зручно вмоститься на пуховій перині, але Ріель зупинила дитину. Підійшовши ближче, вона сказала:

- Лягай спати, люба, а я поки що підлатаю твою туніку і підв'яжу до неї ще пару десятків рядків. Ти так підросла!

- Мам, а ти? - Простягла дівчинка, солодко позіхнувши, поки Ріель акуратно знімала з неї туніку.

- Я тут посиджу, сонечко, добраніч.

- Угу…

Дівчина підійшла до названої дочки, ніжно поцілувала ту в лоба, потім взяла знайдені в коморі будинку нитки та туніку, і сіла під світлом свічки в крісло, приступивши до роботи.

Знизу раптом пролунало гучне хропіння.

 - Втомився хлопець. - Промовив Ронал ледве чутно, дивлячись на Мортеля. – Добре, що він заснув.

 - Я посиджу з ним, його рани ще не до кінця загоїлися. – Сказала Аліка.

- Добре. Пішли, Малю, нам теж треба добре виспатися. Ми вже три дня на ногах. – Сказав Ронал, легенько ляснувши ельфійку по плечу.

- Ага. На добраніч, Аліка. - Ельфійка погладила місце удару і солодко позіхнула, слідуючи за Роналом.

- І вам. – Алхімік подивилася їм услід, а потім перевела погляд на задумливого Місяця. - Там, нагорі, можливо, ще залишилися вільні кімнати.

 - Не треба, ми в хліві добре влаштуємося. Кішка, ходімо. - Пробурчав Місяць і потягнув Кішку за собою. Аліка присіла поряд з Мортелем і погладила хлопчика по щоці.

- Ну, і дісталося тобі! - Ласкаво промовила Фукуроу. - Відпочивай, тут ти в безпеці.

Місяць і Кішка розстелили знайдену в хліву попону і, вкрившись своїми теплими зимовими куртками, лягли спати. Але слова Ігніс не давали перевертню спокою. Стільки років він прожив пустельником! Навіть знайомство з Кішкою, яка через два роки зізналася йому в коханні, тема сім'ї не чіпляла його так сильно, як зачепила зараз. Можливість жити у світі, не хвилюючись про своє потомство, заполонила розум чоловіка, що він навіть не помітив, як обійняв свою супутницю і заснув. В цей час Ронал, ніби ненароком, зазирнув до Маль.

- Маль, мені треба з тобою поговорити. - Постукавши в кімнату дівчини, спитав хлопець.

- А до завтра розмова не зачекає? – Кинула через плече лучниця, розправляючи своїми руками сріблясті локони. Дівчина, нарешті, зняла з себе свій лук, сагайдак, кольчугу, нарукавник з металевою підкладкою і вже приготувалася до довгоочікуваного відпочинку. Їй зараз зовсім не хотілося спілкуватися із запальним перевертнем.

 - Це дуже важливо. - Не відступав Ронал.

Дівчина важко зітхнула і трохи прочинила двері, виглянувши своїм променистим обличчям з отвору:

 - Заходь, але якщо це один із твоїх чергових жартів, то викопай собі могилку перш, ніж увійти до кімнати.

Маль кілька секунд почекала, поки Ронал відповість їй. Але, так і не дочекавшись, вирішила, що він справді прийшов по справі, і відчинила двері хлопцеві, відійшовши до вікна швидко та граціозно. Потім вона поставила навпроти свого ліжка стілець і м'яко, наче кішка, сіла на ліжко. Дівчина закинула ногу на ногу і, скріпивши руки замком, взялася за своє праве коліно, гордо піднявши акуратний носик до стелі. Перевертень присів навпроти і почав свою повість:

- Ти бачила ці злитки в сумці Місяця? Він явно приховує щось погане. У наш час, після вигнання гномів і гоблінів зі своїх шахт, знайти хоч один злиток просто неможливо! Де вони могли їх знайти? А?

Маль притулила долоню до чола, стомлено промовивши:

- Ронале, вони злодії та бандити, як ти помітив раніше. Але вони зовсім не ті, які нишпорять зараз вулицями і обкрадають житла бідняків. Я сподівалася, що це ти помітиш.

- Якщо вони не прості бандити, то хто ж вони, на твою думку, га? – Засміявся перевертень, поклавши одну з рук на спинку стільця.

 - Вони справжнісінькі асасини, якщо бути дуже прискіпливим. – Показала ельфійка руками невидимі лапки.

- Ассасини? Я помітив, що їхня швидкість і спритність відрізняється від звичайних здібностей звіроподібних, але щоб бути ассасинами? Це навряд чи... – Перевертень махнув рукою, глузливо подивившись на Маль. Погляд дівчини змінився з втомленого на засуджуючий, що ввело перевертня в замішання. Маль похитала головою, швидко видихнувши.

 - Боюся, ти помиляєшся, мій любий Ронале. На естоках тієї кішки був герб клану ассасинів, і сама її зброя була зроблена не людськими ковалями. Майструвати фулеритову зброю можуть лише досвідчені гноми. Воно було зроблено умілими майстрами. Не здивуюся, якщо одним із цих майстрів виявиться Гарольд Кам'яна скеля. - Пошепки закінчила говорити ельфійка.

- За цими двома стоїть хтось ще, я певен. Занадто легко вони здалися, та й так просто вирішили нам допомогти. - Поставивши лікті на коліна міркував перевертень. – Я знаю, що після смерті Нітрил, її спеціально створений загін ассасинів розповзся імперією. З великих воїнів вони перетворилися на бандитів. А ці злитки… Припускаю, що вони можуть бути виконавцями чиєїсь волі. Ось тільки чиєї? І ця думка не дає мені спокою. І якщо ти маєш рацію, то тоді Місяцю та Кішці щонайменше має бути понад вісімсот років? - Здивувався перевертень, піднявши здивований погляд на лучницю.