Алюшина Полина - Шлях Королеви, Алюшина Полина

9 Розділ: Зброю напоготові!

- Отже, як же нам урятувати Гредхарда, коли тисячі стражників чергують на стінах замку? - Запитала Лія, сівши в ногах Мортеля, весело похитуючи ногами.

 - Замок був збудований сонячними птахами, які жили багато століть тому. Незважаючи на їхнє зникнення, таємні ходи в побудованих ними будівлях залишилися. Фукуроу – нащадки цієї раси, і я думаю, що зможу знайти один із таємних проходів до замку. - Поправивши свої окуляри, сказала Аліка.

 - Ти впевнена у цьому? - Маль підвелася зі свого місця. Вона уважно подивилася в очі Аліці і перейнялася глибокою повагою до неї. Мати на своєму боці такого алхіміка – велика перевага. Як їм пощастило зустріти цю молоду, але не по роках досвідчену і мудру особистість!

- Так, я цілком у цьому впевнена. – Зоряна посміхнулася у відповідь.

- Гей, гей, і нас із собою візьміть! – Крикнула Кішка, вже вириваючись із пут. Допитлива від природи, Кішка завжди шукала, чим потішитися. Її притягували походи, випробування, витівки. Вона жила ними, харчувалася. Їй приносили задоволення всілякі події, коли адреналін гуляв тілом. А тут ще не встигла закінчитись одна пригода, як друга вже на підході. І вирушати треба в сам Янон! І якщо пощастить, то вони утруть носа самому Скаїру! От буде потіха! Так, буде що згадати! Очі у жінки аж блищали від майбутнього походу – так їй хотілось пережити ще одну пригоду.

- Мовчи, хвостата. – Прошепотів Місяць, штовхнувши супутницю ліктем у бік.

- Послухай свого дружка, Кішка. Ви залишитеся тут, поки я не повернуся за вами. - В’їдливо промовив Ронал, склавши руки на грудях і невдоволено притупуючи ногою.

- Ще одне глузування і я тобі щелепу зламаю, щеня! - Наїжачився біловухий перевертень.

 - Ну, давай, спробуй! - Не вгавав голова фракції перевертнів, який любив брати участь у будь-яких бійках У дверях вітальні з'явився де Міскіс з підносом і чашками, від них тягнулася прозора пара. Коричневий перевертень тупнув ногою. Від гучного звуку гоблін підскочив на місці, перекинувши на себе весь чай. Аліка тільки похитала головою.

- Як завжди... - Простягла вона тихо, подивившись на помічника.

- Ми візьмемо їх із собою! - Наперекір перевертню сказала Лія - Вони багато років боролися поодинці проти демонів, а значить, їм доводилося вивчати супротивника з усіх боків, щоб не програти в бою. Їхні знання про демонів можуть допомогти нам. На додаток, хто, крім них, зможе врятувати нас, якщо все обернеться проти нас?

Кішка аж підстрибнула на місці від почутого. Місяць же, навпаки, зовсім не поділяв її захоплення від походу, що не входив до їхніх планів.

- Вони бандити, але аж ніяк не герої. - Примружився Ронал.

- Вони такі ж, постраждалі від лап демонів, як і ми. Я відчуваю, що їм можна вірити, і тому моє останнє слово - ми беремо їх із собою! - Вже тупнула ногою Лія і попрямувала до названої матері, показавши тим, що розмова закінчена.

- Добре... - Ронал розв'язав Місяця та Кішку. Він уважно подивився в очі обом. - Але я все одно не довіряю їм!

- Гаразд, ми допоможемо вам лише через свої інтереси. Але поясніть мені, як ви збираєтесь дістатися до замку за два дні? Туди щонайменше чотири дні їзди на конях? - Розтирав зап'ясті Місяць, які затекли. Він простяг руку до однієї з чашок, принесених знову Фан де Міскісом.

- А хто сказав, що ми поїдемо туди на конях? Ми полетимо по повітрю. - Відповіла йому Лія, широко посміхнувшись.

- Ха, і як же? За допомогою левітаційних кораблів? Вони коштують непомірно багато! Вам у житті не знайти таких великих грошей! - Зайшовся сміхом Місяць, спершись однією рукою на спинку дивана.

 - Ну, нам може й не знайти так швидко. Але ви вже знайшли! - Усміхалася маленька дракониця. Місяць сіпнувся.

- Поки Ронал вас зв'язував, я встигла полазити по ваших сумках і знайти цілих шість золотих злитків! Думаю, нам цього вистачить. - Лія залізла під подушку, яка лежала на кріслі, і дістала з-під неї сумку. Потім вона показала всім сяючі золоті злитки. Ронал не на жарт насторожився, у грудях з'явилося почуття небезпеки та мільйони здогадів на рахунок бандитів. Перевертень неквапливо підійшов до Ігніс, вставши поруч з нею. Ріель здивовано простягла:

- За ці дні маю стільки нових вражень! Кому б розповісти? Ха-ха! - Засміялася дівчина, а з нею і всі інші.

- Злодійка! – Вигукнув Місяць, погрожуючи своїм кулаком. Сміх одразу припинився.

- Чия б гарчала…! Я вас врятувала від іклів Ронала, тому ви мені винні. - Дракониця розтягла єхидну усмішку до самих вух, примруживши при цьому свої дорогоцінні очі.

- Ці злитки наші, і з вами ділитись ми не домовлялися! - Обурилася Кішка, грізно тупнувши ногою.

- Якщо так, то, значить, я можу дозволити Роналу пошити з ваших шкурок плащі? - Продовжувала говорити Ігніс з глузуванням і похитувати головою у бік коричневого перевертня.

- Робіть, що хочете. - Затихнувши, сказав Місяць і відвернувся, схрестивши руки на грудях.

- Ось, тепер у нас і кошти є й нові брат із сестричкою. – Весело промовила Лія, підвелась, підійшла до високого біловолосого чоловіка та обняла того за стегна.

- Що? - Здивовано запитав він, подивившись на дракона, який припав до його тіла.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍