Родослав Світланін - Знак Ареса. Частина четверта. Калинів день., Родослав Світланін

 - Привіт, люба! Як ти?

 - Привіт, тату! Добре. Пообіцяй мені, що ми не будемо більше ніколи розлучатися!

 - Обіцяю, рідна! Ми будемо разом: я, ти, мама і твій братик!

 - Радмир примхливий, - зробила незадоволену гримасу Оля, і прошепотіла на вушко Родіонові, - а мама Елла, вона..., вона дуже добра і хороша.

 Родіон погладив Олю по голівці, після чого підійшов до Каті, яку двоє військових разом з інвалідним візком винесли з гелікоптера.

 - Привіт, Катю! Радий тебе бачити!

 - Доброго дня, Родіоне Львовичу! Я теж рада вас бачити, дякую за турботу!

 - Ну що ти? Ти ж член нашої сім'ї, адже в тебе вже нікого не залишилося із твоєї рідні.

 - Будь ласка, не нагадуйте мені про це...

 - Вибач, Катю, не буду...

 Родіон звернувся до всіх:

 - Ну що, поїхали тепер у нашу заміську резиденцію!

 - Це ще куди? - поцікавилася Елла.

 - Побачите, - покотивши візок із навантаженими сумками, відповів Родіон, і всі пішли за ним. Катя пересувалася на інвалідному візку з електричним керуванням.

 Поклавши в багажник позашляховика всі сумки, насамперед Родіон взяв на руки Катю і посадив її на сидінні автомобіля, поруч із собою. Потім інвалідний візок помістив у відкритому багажнику «Міцубісі», після чого  запросив до посадки на заднє сидіння Еллу з дитиною та Олю.

 Під час руху автомобіля вулицями повоєнного міста Елла від жаху вигукнула:

 - Боже, як же постраждала Кам'янка, тут взагалі залишилися будинки, які вціліли?

 - На жаль, мій будинок і будинки наших із тобою родичів не вціліли, тому ми зараз їдемо до колишнього дитячого оздоровчого табору «Чайка» на березі Лиману, де ми з батьками тимчасово розміщуємося.

 - Як батьки? - запитала Елла.

 - Слава Богу, все гаразд! Чекають на тебе й онуків!

 - А як Кирило Мефодійович?

 - Теж із нами, поспішаю тебе порадувати, до нього повернувся зір, він знову бачить!

 - Оце воістину радість так радість! Дякувати Богові за те, що повернув зір нашому вчителеві!

 - Елло, ти, як завжди, права! Саме молитва Грекова біля чудотворної ікони Сухо-Калигірської Божої Матері була почута, і зір повернувся до нашого з тобою вчителя!

 - Греков перестав бути атеїстом? І що я чую: біля ікони Сухо-Калигірської Божої Матері? Ти що, возив Кирила Мефодійовича в Мошни?

 - По-перше, Греков став глибоко віруючою людиною! По-друге, зцілився він біля образу тієї самої Божої Матері, яка перебувала в храмі Андрія Первозваного і була викрадена з його підвалу!

 - Виходить, ікону знайшли?

 - Так, Елло, ікону, на щастя, знайшли співробітники болгарського управління з боротьби з організованою злочинністю при спробі контрабанди нашої святині з їхньої країни до Нідерландів. Болгарський уряд повернув ікону Україні, і наша «Заступниця» вже перебуває на своєму місці в церкві Андрія Первозваного, що відновлюється, як і пророкував про її повернення в цей храм отець Дорофій. В Амстердамі співробітники європейських спецслужб та Інтерполу затримали організаторів переправлення культурних цінностей з України морським шляхом до Болгарії, а далі - до Нідерландів. Серед затриманих трьох колишніх громадян України тебе зацікавить той, кого в кримінальних колах називають «Чингіз», за паспортом - Девлет Джанібеков, людина з татуюванням Хан-Гаруду на правій кисті руки...

 - Його видали Україні для здійснення акту правосуддя?

 - Річ у тім, що окрім злочинів, у яких ми його підозрюємо, та контрабанди культурних цінностей, Чингізу висунуто більш серйозне обвинувачення прокуратурою Нідерландів, а саме, Девлета Джанібекова підозрюють у співучасті в теракті 17 липня 2014 року, коли в небі над Донецькою областю з території так званої ДНР було збито малайзійський Боїнг-777. Нагадаю, що літак здійснював рейс Амстердам - Куала-Лумпур, на його борту перебувало 298 пасажирів і членів екіпажу, 192 людини з яких були громадянами Королівства Нідерландів, після падіння лайнера ніхто не вижив.

 - Ясно, значить Україні його не видадуть, але, гадаю, довічне ув'язнення він у Євросоюзі отримає! Мені не почулося, ти сказав, що храм Андрія Первозваного відновлюється?

 - Так, Елло, відновлюємо! Вже й купол відновили, зовнішній вигляд відповідає вигляду храму до затоплення. Внутрішнє оздоблення храму також приведено у відповідність до християнських канонів, а ось розписи допомагає робити мій молодший брат Богдан та його дівчина Альбіна, теж, до речі, художниця. Завтра плануємо освятити храм, запросили священика, який буде надалі вести служби в церкві, а також інших осіб із духовенства, тож усі разом поїдемо на цей захід!

 - Я теж в Італії захопилася малюванням, - говорила Катя, - і мрію взяти участь у розписі храму. Чи це можливо?

 - Так, мені Елла пересилала фото твоїх картин та ікон, ти дуже талановита, Катруся! Дуже красиво пишеш! Якими фарбами?

 - Починала акриловими, вони швидко сохнуть, але зараз уже й олією освоїла техніку...