Родослав Світланін - Знак Ареса. Частина четверта. Калинів день., Родослав Світланін

 - Справа в тому, що розписи в храмі практично закінчені, залишилося лише розписати купол, де має бути лик Спасителя, але це в самому верху, як же тебе туди підняти?

 Родіон задумався, Катя засмутилася.

 - Ось що, хлопці-альпіністи, які білили церкву зовні, ще не поїхали, їхнє спорядження може допомогти підняти тебе, Катю, на спеціальний майданчик, тож ти свою мрію здійсниш!

 Катя зраділа:

 - Дякую, Родіоне Львовичу, ви ж знаєте, висоти я не боюся!

 Тим часом автомобіль «Міцубісі» L-200 в'їхав через ворота на територію, що охороняється, проїхавши вздовж декількох корпусів колишнього дитячого оздоровчого табору, Родіон зупинив біля одного з них позашляховик.

 Із під'їзду двоповерхового корпусу своїх довгоочікуваних «італійців» вийшли зустрічати батьки Родіона, а також Греков. Зустріч була дуже теплою, всі обіймалися та вітали один одного.

 Світлана Вікторівна та Лев Вікторович не могли надивитися на онуків. Греков щось жваво розповідав Еллі.

 - Дорогі мої, - звернувся до всіх Родіон, - скоро всіх вас я зберу за одним столом, ось тоді й наговоритеся! А зараз дозвольте мені розквартирувати наших «італійців»...

 Після цих слів Родіон перевіз в інвалідному візку Катю в приготовану для неї кімнату на першому поверсі. Тут на них чекала дівчина, яку найняли, щоб вона доглядала за Катею. Після чого Родіон повернувся за Еллою та сином, якого вона тримала на руках, і повів їх у кімнату на другому поверсі. Бабуся та дідусь, сяючи від щастя, повели Олю до її кімнати, яка розташовувалася поруч із їхньою спальнею.

 Увійшовши в кімнату з приготованим дитячим ліжечком, Родіон узяв від Елли у свої руки сина і поклав його на м'яку ковдрочку і подушечку. Радмир став уважно вивчати предмети, що його оточували, Родіон дав йому в руку брязкальце, яким дитина зацікавилася. Мати й батько спостерігали за сином, вони були щасливі, переглянувшись, їхні губи зустрілися в довгому поцілунку.

 - Як дорога? Втомилися? - запитав Родіон.

 - Так, дуже втомилися. Наш літак вилітав до Києва з Бергамо о четвертій годині ранку, тож усю ніч ми мали провести в аеропорту Оріо-аль-Серіо імені Караваджо, який, уявляєш, на ніч зачиняється! Усіх майбутніх пасажирів, які очікували на ранкові рейси, поліцейські зігнали в одне крило першого поверху величезної будівлі, де була лише невелика кількість місць для сидіння, через що люди спали просто на брудній бетонній підлозі, і це в цивілізованій Європі! Після приземлення в Борисполі довго чекали на літак із Відня з прибулими на ньому експертами з МАГАТЕ, потім цей незвичайний переліт на гелікоптері, який ти нам організував...

 - Вибач, аеропорт Запоріжжя після війни ще не приймає рейси, тому домовився, щоб вас доставили цим спеціальним рейсом. Зараз пообідаємо, і будемо відпочивати, але в мене є для тебе ще один сюрприз...

 - Який же?

 - Ходімо зі мною.

 Родіон повів Еллу коридором до ще однієї кімнати і постукав у двері.

 - Увійдіть, - пролунав голос, який Елла впізнала б із тисячі, це був голос її батька.

 - Тату! - закричала Елла і сама відчинила двері.

 На ліжку лежав чоловік, обличчя якого змінилося до невпізнання, але це був він, її батько!

 - Тату! Любий! - Елла підбігла до ліжка і впала перед батьком на коліна, по її щоках котилися сльози, вона взяла його руку в свою та цілувала пальці.

 - Елло, рідна, прошу тебе, підведися з колін, зі мною все гаразд, але сьогодні щось прихопило, - батько Елли підвівся з ліжка, тримаючи ліву руку на серці.

 Елла встала з колін і ніжно обійняла батька, цілуючи його в щоки.

 - Тату, розповідай, що сталося, чому від тебе стільки років не було звісток?

 - Я про тебе теж нічого не знав... Тривалий час перебував у полоні в моджахедів, вони намагалися мене обміняти на своїх полонених, але, ймовірно, я був птахом не того польоту... Але мені пощастило, американська розвідка розкрила підпільну в'язницю в горах на кордоні з Пакистаном, де я і перебував. Мене та ще двох французьких дипломатів готували до страти, дякувати Богові, нас вчасно звільнили переодягнені спецпризначенці. Потім проходив медичну реабілітацію в США, і тільки зараз отримав можливість повернутися на батьківщину, і одразу сюди, в Кам'янку. Вклонився могилі матері, а в місті мене впізнав Родіон, який виявився твоїм чоловіком, чому я дуже радий.

 - Думаю, у вас є про що поговорити, я вас залишу, - Родіон зачинив за собою двері, залишивши наодинці Еллу зі своїм батьком.