Ігор Ітан - Ореада. 2. Ароморфоз, Ігор Ітан

   — Леа, я хочу до мами, — тихо мовила вона.

   — Камілочка, твоєї мами більше немає, — Леа обережно провела своєю рукою по її волоссю.

   — Маму треба ще зачекати?

   — Буває так, що мами йдуть назавжди.

   — Моя мама завжди повертається. Я її можу чекати довго, — Камілла піднялася з ліжка.

   Леа ввімкнула настінну лампу. На ліжку сиділа Камілла і дивилася на Леа. З її очей просто тихо стікали струмочки сліз, вона навіть не схлипувала, а вираз дитячого обличчя відображав лише сум та тугу за мамою. Леа взяла серветку зі столу і почала акуратно витирати їй сльози, але на їх місці знову і знову з'являлися нові. Вона припинила це заняття і деякий час просто розглядала дівчинку.

   — А ти знаєш, що в тебе ніс у фарбі? — запитала Леа.

   — А в тебе щоки теж вимазані, але я не знаю чим, — сказала Камілла.

   — Так, вимазані. Зі мною таке часто буває, це просто бруд, — пояснила Леа. — Давай підемо, вмиємось, щоб бути гарними?

   — Давай, але ти й так гарна.

   — Тоді ми будемо ще й чистими.

   Леа взяла Каміллу на руки і вирушила з нею у ванну кімнату. Ноа пішов за ними, з деяким здивуванням спостерігаючи, як спілкуються дві зовсім різні за своєю природою істоти.

   Леа занесла Каміллу всередину, а Ноа сів біля відчинених дверей прямо на підлогу, спершись на стіну. Тільки тепер він відчув, наскільки знову був виснажений як фізично, так і психологічно черговими екстремальними подіями. "Вмитися", щоб бути "гарним" і йому теж зараз дуже не завадило б.

   Леа посадила Каміллу на стілець, а сама сіла навпроти, попередньо набравши в пластиковий тазик води; до умивальника Камілла ще не діставала. Леа намочила в тазику рушник, потім злегка намилила і почала витирати Каміллі обличчя. Через деякий час жовта пляма фарби на носі у Камілли була видалена.

   — А тепер треба вмити і тебе, — сказала Камілла.

   Леа передала їй рушник і нахилилася, щоб Каміллі було зручно. Камілла захоплено почала витирати та видаляти бруд на обличчі Леа:

   — Ти така замазура, але тепер, ти в мене будеш чистою-пречистою, — Камілла засміялася.

   Обличчя Леа стало поступово позбавлятися слідів бруду, сажі та пороху.

   Ноа вже давно не сумнівався в здібностях Леа наслідувати будь-яку людську поведінку, але зараз, мабуть, він був трохи спантеличений. Те, що він бачив та чув, важко було називати словом імітація, і напевно ще тому, що використовувати це слово він просто не хотів, спостерігаючи, як у Леа зараз виходило бути тим, хто найбільше був потрібний цій дівчинці.

   Після водних процедур Леа запитала:

   — Камілочка, ти любиш млинці з сиром?

   — А це смачно?

   — Звичайно.

   — Тоді я їх, мабуть, люблю.

   — Я тебе пригощу, адже ти й досі ще не повечеряла, — Леа знову взяла Каміллу на руки і понесла її на кухню.

   Камілла обняла Леа за шию і сказала:

   — А мама мене називала Камочкою.

   — Якщо хочеш, я теж тебе так називатиму.

   — Так, хочу.

   На кухні ще знаходився Кузя та доїдав останній млинець із сиром. Леа посадила Каміллу за стіл і після ревізії продуктів, що залишилися, спрямувала холодний погляд на Кузю:

   — Ти з'їв усі млинці. Вживання такої кількості їжі є нехарактерним для людського організму і в цілому шкідливим для здоров'я.

   — Але ти у своїх вимогах нічого не згадувала про обмеження на обсяг споживаної їжі з твоїх запасів, — Кузя почав розгублено виправдовувався, з побоюванням поглядаючи на бойового гіноїда. — А в мене був важкий день, я дуже перенервував, ще й тебе, між іншим, тяг до сходів, втратив багато калорій, — він зробив жалісливе обличчя. — А коли я нервуюсь, я багато їм. Повір, це все піде мені тільки на користь, перевірено багаторазово на практиці, — він задоволено погладив себе по кругленькому відстовбурченому пузу. — А в холодильнику ще лишився шматок якогось торта.

   — Я обіцяла Каміллі млинці. Її організму потрібен білок та кальцій, до того ж той торт далеко не свіжий для дитини.

   — Можна скочити в супермаркет та прикупити чогось, — запропонував Кузя, позіхаючи та випускаючи на волю ситну відрижку. Він дозволив собі розслабитися, переконавшись, що Леа не збиралася суворо карати його за обжерливість.

   — Не переймайся, — Леа почала діставати борошно, яйця, молоко, сир та інші компоненти. — Я приготую ще.

   — От і чудово, — зрадів Кузя, — буде добавка.

   Він дістав свою хустку та почав шукати на ній сухе місце, щоб висякати носа.

   — З тебе на сьогодні досить, — категорично заперечила Леа, готуючи тісто. — Сходи краще в душ та випрай свій носовик.

   — Але без носовика я як без рук. Ось, дивись, тут вже підсохло і можна знову користуватися.

   — Я тобі подарую запасний, — Леа почала переливати на пательню приготовлене тісто. — Нагодую Каміллу, а потім ще покажу твою кімнату.