Ігор Ітан - Ореада. 2. Ароморфоз, Ігор Ітан

   — Гаразд, як скажеш, тоді я почекаю тут, — Кузя з неприхованою цікавістю заходився спостерігати за Леа.

   Після ситної вечері і маючи зручну нагоду, в нього прокинувся професійний інтерес до такої унікальної моделі штучного інтелекту.

   — А звідки в тебе несвіжий торт взявся у холодильнику, ти ж не вживаєш органічної їжі? — поцікавився він.

   — Я десять днів тому пригощала їм за вечерею свою сусідку, з якою познайомилася, — відповіла Леа, не відриваючись від приготування начинки із сиру.

   — І як успішно тобі вдається знайомитись та спілкуватися з людьми, щоб не викликати у них підозри? Ну, у сенсі, що вони сприймають тебе як нормальну людину.

   — Після знайомства з Ноа та завдяки спілкуванню з ним я набула багато практичного досвіду у формуванні необхідних евристичних алгоритмів, щоб бути схожою на людину своєю поведінкою майже в будь-яких ситуаціях. До цього у мене виходило не дуже, а відразу після втечі взагалі погано.

   — Потішно було б подивитися на це для порівняння, — Кузя склеїв іронічне обличчя.

   — На що? — Леа вже накладала на випечені млинці сирну начинку.

   — Ну, на те, коли ти виглядаєш, ніби в тебе з головою не все гаразд.

   Леа мигцем кинула на Кузю без будь-якого виразу погляд, і промовчала.

   Камілла тихо сиділа за столом та насторожено поглядала на нього. Коли той умовк, вона сказала Леа:

   — А мені мама перед сном давала какао з молоком.

   — У мене теж є какао, — відповіла Леа. — Я тобі обов'язково приготую до млинця.

   Ще за п'ять хвилин перед Каміллою вже лежав свіжоприготовлений млинець з сиром, вкритий невеликою кількістю сметани, і чашка теплого какао з молоком. Вона обережно скуштувала млинець та задоволено промовила:

   — Він дуже смачний, я люблю солодке.

   Леа присіла біля Камілли, уважно спостерігаючи, як вона неквапливо та з задоволенням пережовує його, запиваючи какао. Після завершення пізньої вечері, Леа акуратно витерла серветкою ротик та ручки Камілли, і запитала:

   — Камочко, тепер підемо спати?

   — А ти будеш поряд?

   — Звичайно.

   Камілла потяглася до Леа, щоб обійняти її за шию. Леа у відповідь нахилилася, взяла її на руки і попрямувала до виходу. Камілла уткнулася своїм носиком у її шию, наполовину сховавшись у її волоссі. Біля прохідної арки вони розминулися з Ноа, який після всіх цих стресових подій та після душа, нарешті дістався кухні. Проходячи повз них, він встиг помітити, що очі Камілли вже злипалися. Бойова машина та людська дитина – це поєднання мимоволі притягувало погляд якоюсь особливою внутрішньою естетикою.

   Леа лягла на ліжко поряд з Каміллою. Дівчинка обернулася до неї обличчям, взяла її за руку і швидко заснула. Перед тим як залишити Каміллу одну, Леа ще близько півгодини чекала стадії дельта-сну, спостерігаючи за її пульсом в очікуванні поступового наростання ритму серця. Це стадія найбільш міцного сну, що зазвичай триває від півгодини до сорока хвилин у першому циклі, а потім закінчується порівняно короткою REM стадією з черговим уповільненням пульсу. Протягом ночі за повноцінного відпочинку можна спостерігати від чотирьох до п'яти таких циклів.

   Леа обережно звільнила свою руку від пальчиків Камілли та подалася виконувати ще незавершені справи. Кузя потребував запасної носової хустки і представлення своїх апартаментів, а з Ноа їй необхідно було обговорити подальші плани. Ще вона повинна була закінчити написання розширеного інтерфейсу користувача для операційної системи, створеної нею на замовлення Asea Brown Boveri Ltd для автоматичних ліній виробництва. Але цим вона займеться вночі.

   Вона повернулася на кухню до Кузьми та Ноа.

   — Як Камілла? — запитав Ноа.

   — Вона більше не плакала і одразу заснула. Я була з нею тридцять три хвилини до глибокого сну, — у традиційній для себе беземоційній манері відповіла Леа, ніби звітувала про використання якоїсь техніки.

   У руці вона тримала чисту носову хустку, яку відразу вручила Кузі. Той невдоволено скривився:

   — Вона якась маленька – мені на кілька разів, — сказав він, розглядаючи перед собою звичайного розміру носовик.

   — Як запасний буде достатньо, — відповіла Леа. — Іди за мною, я покажу тобі твою кімнату.

   Ноа залишився віч-на-віч із собою доїдати останній шматочок сирного бутерброду та запивати його останніми ковтками апельсинового соку. Закінчивши трапезу, він не придумав нічого кращого, як прибрати на столі та помити посуд, щоб якось себе зайняти.

   Повернувшись, Леа застала його за цією справою. Деякий час вона мовчки стояла та уважно спостерігала:

   — Тобі не потрібно займатися цим, — сказала вона.

   — Ну, а як же щодо співробітництва з вигідним партнером? — заперечив Ноа, намагаючись зберігати серйозне обличчя. — Поки ти займалася з Кузьою, я тут вже встиг прибратися. Погодься, виходить раціонально. Тепер я в гостях та споживаю твої цінні ресурси. Адже повинен і я якось залишатися вигідним для тебе?