Крістіна Логоша - Чортівка на виданні, Крістіна Логоша

Гул сотень голосів перебивав оркестр. У граціозному полонезі кружляло кілька пар, серед яких я побачила Сардинію. Русалка протанцювала весь вечір, мабуть, їй не так буде прикро, якщо ми не потрапимо на відбір. Я підійшла ближче до трону, де сидів двійник принца Монті — король Річард. Декілька радників, як близнюки, стояли позаду нього. Десь тут має тинятися оригінал. Навряд чи майбутній наречений ризикне піти проти волі агресорів і не з'явиться на святі на його честь.

Музика різко стихла.

– Який із вас Себастьян Брієр? – звернувся король до радників, але ті лише знизали плечима. Звідки вони могли знати, що королівський відьмак бігає садом в одних трусах і лякає людей. – Отже, почнемо без нього.

Король Річард підвівся, і всі замовкли.

– Піддані, – він дістав з внутрішньої кишені камзола годинник на тонкому ланцюжку, – за кілька хвилин закінчиться чаклунство, і джентльмени стануть самі собою. Сподіваюся, за ці кілька годин ви не надто вжилися в роль спадкоємця і повернення в звичний вигляд пройде безболісно.

По залі пронісся смішок.

– Хто ж із усіх нас справжній принц Монті?

– Ось він, Ваша Величність, – натовп розступився, і до короля вийшли принц Монті та Хресна Фея. Принц був мертвий блідий і боязко поглядав на всі боки, стискаючи в руках папір.

– Дивно, я за весь вечір жодного разу не бачила Еллу, – сказала русалка, коли підійшла до мене.

Нас безцеремонно штовхнули, і ще один принц встав попереду нас.

– Обережніше, любий.

Чоловік обернувся, і я здивувалася: у його волоссі стирчало листя дубового дерева – поряд з нами стояв справжній принц.

Тоді хто ж стоїть біля короля зі списком? Копія безглуздо посміхнувся і, несміливо піднявши руку, махнув їй, дивлячись на мене. Даніель!

– Ви ж принц, йдіть до короля і займіть своє місце, – підштовхнула я вперед оригінал.

– Але ж там уже зайнято! – упирався Монті.

– Це ж несправжній спадкоємець. Швидше займіть своє місце, інакше у людей виникнуть підозри.

Гримаса страху та розпачу майнула на обличчі принца. Я виштовхнула його вперед, але він зупинився за два кроки від натовпу підданих.

– Я принц Монті, – пробубнив собі під ніс, і ніхто його не почув.

Він розвернувся і подався назад, але я знову штовхнула його вперед, не даючи сховатися.

– Ваша величність! Ось справжній принц Монті!

Мої слова відразу ж почули і всі подивилися на Даніеля, який стискав злощасний список.

– Дуже цікаво, – сказав король, розглядаючи Монті, – тоді хто ж ви, любий?

– Принц, – без хибної скромності сказав біс.

Хресна Фея витріщалася то на Монті, то на Даніеля, намагаючись знайти відмінності у двох однакових чоловіках.

– Отже, чекаємо на дванадцяту. Тим більше, що залишилося всього п'ять хвилин.

Одягнений у святковий мундир з величезною кількістю медалей, до короля підійшов військовий.

– Ваша Величність, по саду тинявся один із гостей в образі принца Монті.

– І що таке? Тут усі запрошені чоловіки у образі принца.

– Він був в одних трусах із зав'язаними очима. А ще дуже голосно лаявся. Ми його затримали. Що накажите із ним робити?

– А що він каже?

– Сказав, що одна відьма вкрала його вбрання. І що він – Себастьян Брієр.

– Надягніть на нього щось і приведіть сюди.

Військовий кивнув і пішов. Незабаром до зали ввели Себастьяна з червоною пов'язкою на очах, і накинутим поверх голого тіла солдатським мундиром.

– Це ви Себастьян?

– Так, одна господиня зачарувала пов'язку і поділу догола. Їй вона поплатиться, коли я до неї дістануся.

Серед підданих пробігся стривожений шепіт.

– Я в тронній залі? – перепитав незрячий.

– Так, і у нас два принці Монті. Сподіваюся, самозванець розуміє, що за підробку документів, яким є список наречених, йому загрожує позбавлення голови. Сподіваюся все це лише простий розіграш.

Даніель побілів, а мені стало ніяково. Хоч би як я лаяла брата, допустити цього не могла. Я швидко озирнулася – погляди всіх присутніх були прикуті до обох Монті та Брієра, і крадькома покликала вила. Їхній металевий тримач став плавитися, як шоколад на сонці, і, стікаючи з моїх долонь в'язкою стрічкою, опустився на підлогу і поповз між ніг гостей, обернувшись чорною змією.

– Змія!

Першою закричала сусідка праворуч. Її дикий вереск різав слух, а наростаюча паніка за лічені секунди понесла збуджений натовп до виходу. Почалася тиснява, і Даніель вислизнув з-під нагляду вартових, просунув Монті список, і зі мною з Сардинією почав пробиратися надвір.

Ми зупинилися біля входу до палацу разом з людьми у той момент, коли чаклунство відьмака спало. Чоловіки стали собою, а Даніель повернувся до образу кузини Елли.