Уляна Пас - Давай одружимось, Уляна Пас

Виходить, Макс не такий поганий і холоднокровний, яким хоче здаватись. Можливо, якби ми зустрілися за інших обставин, я могла б у нього закохатись. А так, наперед знаючи, що на нас чекає, не варто будувати ілюзій.

Макс Коршун одинак, в якого таких, як я, багато. І навіть якщо він приділяв мені трохи більше уваги, як усім іншим, це ще нічого не означає. Не варто вірити в дива й головне - дозволяти собі відчувати щось до цього чоловіка. Головне пам'ятати, що це лише ділові відносини і більше нічого. 

Прокидаюсь наступного ранку й не одразу розумію, де знаходжуся. Пам'ятаю, що ми з Максом дивились фільм, і, здається, я заснула. Тільки от зараз я не у вітальні, а на ліжку, накрита ковдрою. Здається, Макс вкотре увімкнув джентльмена та переніс мене сюди. 

На годиннику десята ранку, отже, мого чоловіка вдома вже немає. Спочатку приймаю душ, знову накладаю пов'язку і стрибаю на кухню готувати собі сніданок. 

Розігріваю їжу з ресторану й вкотре думаю над тим, який Макс хороший. От може, коли хоче! 

Коли лунає дверний дзвінок, я очікую побачити на порозі Ніку, адже зовсім недавно я таки набрала її і повідомила про те, що сталося. Тільки от не її бачу, коли відчиняю двері, а власного батька.

- Чому такий здивований вираз обличчя? - питає стримано.

- Не чекала тебе, - відповідаю і пропускаю його у квартиру. - Сталося щось?

- Це ти мені скажи, - батько киває на мою перев'язану ногу, і я розумію, що він в курсі того, що сталося. - Чому Коршун говорить мені про те, що ти в аварію потрапила? Невже так важко власноруч батькові зателефонувати?

- Пробач, - чесно кажучи, я трохи шокована від того, що він приїхав тільки тому, що хвилювався. Це приємно, хоч і несподівано. - Зі мною дійсно все добре. Я не хотіла тебе хвилювати. Хочеш кави?

- Не відмовлюсь, - батько спостерігає за тим, як я стрибаю на кухню і вмикаю кавомашину. Сідає на високий стілець і зацікавлено розглядає квартиру Макса. - Коршун запросив нас з Євою на зустріч зі своїм дядьком.

- Влад дійсно хоче познайомитись з тобою, - погоджуюсь. - У нього чудова дружина. 

- Ти дійсно щаслива з ним? - несподіване запитання з уст батька змушує мене розгубитись.

- З ким?

- З Коршуном, - хмуриться батько. - Ви ще тиждень разом не прожили, а ти вже під машину потрапила.

- Це прикра випадковість, тату, - ставлю перед ним чашку і сідаю навпроти. - Я дійсно щаслива з Максимом. Він… хороший.

- Ми дійсно про одного Коршуна говоримо? - дивується батько. - Не схоже на те, що ти брешеш. Закохалася, напевно.

Батько зітхає і робить ковток кави. Деякий час ми мовчимо, і я не знаю про що варто говорити. Сваритись не хочу, отже, тему фонду поки що чіпати не буду. Коли йому телефонують, батько скидає виклик, але я встигаю побачити на екрані ім'я "ЄВА". 

- Мені час їхати, - підводиться на ноги і збирається йти. - Не проводь. Сам двері зачиню. 

- Я чекатиму на тебе в суботу, - кажу, коли він вже прямує у коридор.

- Я прийду. 

Залишившись одна, відчуваю певне моральне піднесення. Все-таки батько приїхав, отже, любить мене і не зробить так, щоб я у ньому розчарувалась. Є надія, що фонд таки дістанеться мені, і цей факт неабияк додає сил. 

Ніка таки приїздить до мене, і мені доводиться розповідати їй всі останні новини, а їх чимало. Ми розміщуємось на дивані у вітальні та поїдаємо фрукти, які привезла подруга.

- Знаєш, у мене складається враження, що Макс починає щось до тебе відчувати, - несподівано робить висновок Ніка. - Сама подумай! З чого така доброта? Це ж Коршун!

- Він робить це лише для того, щоб зблизитись. Все ж таки нам чотири місяці треба грати закоханих молодят, - відповідаю. - Коршун - бабій, Ніко. Яким би милим він себе не показував, насправді все не так. 

- Дуже шкода, - бурчить дівчина. - Ви могли б стати чудовою парою. 

Відповісти не встигаю, тому що вхідні двері відчиняються, й у квартиру проходить сам Максим. Тільки він не один, а з Кирилом. 

- У нас гості? - Макс розглядає Ніку, але, здається, не злиться, що я запросила її у його квартиру. 

- Привіт! - подруга підводиться на ноги й мило усміхається Коршуну, а от Кирила повністю ігнорує. 

Здається, ці двоє так і не поговорили після тієї ночі. Можливо, сьогодні у них буде така можливість.