Ольга Островська - Йдемо зі мною, Василино, Ольга Островська
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
– Поки що не знаю точно. Але підозри є. Дай свою руку, – зажадав куард.
Руку я дала. Арід обхопив долонею мій браслет, явно зчитуючи щось. А через хвилину натиснув на камінчик і стягнув прикрасу з мого зап'ястя, наказавши:
– Дай другу.
Вже підозрюючи, в чому каверза, я насилу перекинулася набік і простягла куарду другу руку. Він відразу повторив всі маніпуляції, знявши браслет і з неї.
– Маяк був у твоїх браслетах. Коли вони дезактивовані, він перебуває у сплячому стані, будучи непомітною частиною енергетичного екрана. Натомість коли їх активувати, поглинаючи твою енергію, він дозволяє знайти тебе тому, у кого є відповідний код доступу. Напевно, Кайтан перед своєю смертю встиг поспілкуватися з Хасмієром, давши йому цей код.
В черговий раз зруйнувавши мене морально, Арід прямо в мене на очах стиснув браслети в кулаці, сплющуючи їх настільки легко, ніби вони з фольги зроблені, а не з металу відлиті, поки два обідки не перетворилися на злютовану кособоку кульку.
− Тобі вони більше не знадобляться, − сказав, підводячись на ноги. − Я спробую розібратися, де ми знаходимося і по гарячому сліду відкрити зворотний портал, або хоча б послати сигнал про наше місце перебування. Побудь тут, твоя присутність мене сильно відволікатиме.
І пішов, як і раніше палаючи темрявою і ледве стримуваною люттю, залишивши мене усвідомлювати, у що вилилася моя втеча. І от уже, мабуть, годину, або навіть півтори усвідомлюю, поки Арід, вдаючи з себе статую, стоїть і світиться на пагорбі, в який врізався наш вагончик, і намагається нас звідси витягнути своїми куардівськими методами.
За цей час я вже встигла і більш-менш фізично прийти до тями, і озирнутися навколо, і зібрати в купу все, що вціліло з моїх речей з припасами, які були в сумці, і… знайти на підлозі вагона лист Солі, що якимось дивом вцілів і ніде не загубився.
Знайшовши записку, я вже нічого не могла робити, поки не прочитала її. А потім ще раз, і ще. Величезне, всепоглинуще полегшення від того, що Соля жива, і з нею, здається, все гаразд, на деякий час заглушило в мені муки совісті, але тепер вони повернулися з новою силою.
Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. АнонімноУвага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Йдемо зі мною, Василино, Ольга Островська», після закриття браузера.