Оксана Ігорівна Усенка - Все правильно

наскільки, мабуть, ніколи себе не почувала. Та заради одного такого стану можна було ризикнути всім! Заради стану, коли вона могла все, ось просто все. Їй здавалось, що в неї іскряться пальці від переповнення енергією, а будь яка, ще тиждень тому глобальна, проблема то так, дрібничка, що не варта уваги. Вони з Женею провели вихідні разом, а потім вона взяла на роботі відпустку за сімейними обставинами, а він оформив в екстренномо порядку їй візу і квитки. Зараз він поїхав забрати свої речі з готелю, а потім… Завтра вони збирались до Лондона, де він хотів показати їй, де і чим живе і якнайшвидше організувати весілля, «поки вона знову кудись не зникла».

Женя

2016р

Ліза попередила, про візит подруги, що дуже переживає, щоб її наївну в сексуальне рабство не забрали до Лондона, але коли на порозі квартири Лізи з’явилась ділова блондинка, з якою він провів нещодавно ніч, Женя заледве не вдавився чаєм.

-Женя, це Катя, Катя, це Женя – нічого не підозрюючи, познайомила їх Ліза. Блондинка застигла на порозі, спочатку здивовано розпахнувши очі, а потім критично примружившись.

-Так –так…

- Вибачай Лізо, але ми вже трохи знайомі. – приречено кивнув головою Женя, одним махом допиваючи чай. Щось йому підказувало, що ніч з її подругою, судячи з усього - найкращою, Ліза йому не подарує. Вони обидві йому не подарують, а тому він здивовано підняв погляд, коли почув Катине.

-Так, звичайно. Я теж згадала…Ти мені цього кадра на дискотеці показувала. П'ятнадцять років тому. – промовила задумливо Катя, обходячи чоловіка по широкій дузі, наче побоюючись, що він її вкусить. - А я ще думаю, знайоме наче обличчя… - вона застережливо подивилась в очі Жені, змушуючи його мовчати. - Він ще здається заприсягався, що не образить тебе… Так?

- Так…

- Красунчик… Виключення з правил… – Катя кинула знищуючий погляд на Женю.

- Так він і не ображав…- посміхнулась щасливо Ліза і білявка, стрімко розвернувшись, взяла її за руку

-А пішли-но вийдемо на кілька хвилин.

-Катя, це не ввічливо.

-Нічого, якщо цей ловелас вирішив на тобі одружитись, то нехай звикає до найкращої подруги своєї дружини. І краще він одразу прийме до уваги її недипломатично-критичне відношення до чоловіків!- видала безапеляційно Катя і потягла за собою подругу до іншої кімнати, зачинивши двері в кухню. Женя розгублено дивився їм услід. Це ж треба таке! Це ж треба такий збіг… В кількамільйонному місті примудритись провести ніч з найближчою подругою єдиної жінки, яку він кохав! Та він же тепер до віку не виправдається! І ситуація патова – скажи їй зараз і вона йому не пробачить, не скажи і та ж білявка буде мати в руках інформацію, що може зруйнувати його з таким трудом знайдене щастя… А білявка ж, явно, те ще стерво… Такій дай пів нігтя - руку відірве і не вдавиться…

І нічого ж поганого не хотів. Коли Катерина йому ввечері подзвонила, він і не думав її спокушати. Але якось так сталось, що жінка одразу неприховано дала зрозуміти що бажає, просто потребує, понад усе гарного сексу. Отак просто зайшла до нього в номер, і з порогу невимушено розстібнула блискавку на сукні, що ефектно впала до її довгих ніг. Дорога гарна білизна, сексуальна жінка, що прагне чоловіка. Відмовити їй було просто неможливо, та і сенсу не було. Целібату він не дотримувався, а Ліза… Ліза на той момент для нього була скоріше навіженням, аніж реальністю. Майже хворобою, з якою не зрозуміло як боротись – чи то тікати з міста, чи то на прийом до психіатра записуватись. А ця білявка, вона потребувала зрозумілого, того, що він міг дати. То чому б ні? Ця сильна ділова жінка була з якимось надломом, щось в її житті було дуже негаразд, не дивлячись на впевнену поведінку і доволі претензійний вигляд. Вона віддавалась йому з такою шаленою пристрастю, наче це ніч остання в її житті, наче в неї чоловіка кілька років не було.

Женя перевів погляд на двері. Жінки в більшості не пробачають зради, але ж то не можна вважати зрадою! Він не знав, просто не знав, що таки зустріне Лізу! Він вже майже не вірив в її існування! Але попри все це, прораховуючи які варіанти розвитку подій можливі, він приходив до невтішного висновку – на жаль, найбільш вирогідна образа Лізи… І що тоді?

Жінки щось емоційно з’ясовували за стіною, і він мимоволі прислухався. Тонкі піноблокові стіни (стіни? Та то лише видимість, хто ж так будує?) звук майже не затримували. Тож зачинені двері не дуже то і допомагали. Подруги спочатку розмовляли тихо, але поступово інтонації підвищувались, і скоро було добре чути майже кожне слово.

Глава 10

Ліза 2016р

Ліза пішла за подругою, дивуючись тому невдоволенню, яка вона випромінювала. Дикому невдоволенню, майже ненависті, але чому? Катя зачинила двері в кухню і, всадовивши Лізу на диван, уважно на неї подивилась.

- Ліза, це не чоловік твоєї мрії, то кобель, на якому проби ніде ставити. 100% кобель, яких ти завжди оминала. Ти згадай, як тебе плющило тоді після нього! Ти ж сама на себе не була схожа!

Ліза підняла очі на Катю. І згадала, як подруга п'ятнадцять років тому заледве їй допит не влаштувала, чим закінчилось її спілкування з тим білявим красунчиком, на якого, як виявилось, вона теж накинула оком на дискотеці, а він її не помітив…

Ліза 2001р

Ліза саме куняла на сонці, відсипаючись після чергової нічної медитації біля моря, коли поряд плюхнулась Катя, що повернулась з моря, і безапеляційним тоном заявила.

-Розповідай!

-Що?

-Як ти провела вчора час з учорашнім хлопцем. Як ти взагалі пішла з таким красунчиком? Ти ж таких не сприймаєш. То я люблю таких білявих, з симпатичними сідницями. І вони мене. А цей чомусь тебе обрав, і що факт - ти з ним пішла! Після першого ж танцю! В житті не повірю, що і цьому типу ти зуби заговорила!

- Не заговорила – розсміялась Ліза.

-То що, щось таки було? То ж я бачу яка ти замріяна!- тут же мисливську стійку зобразила подруга.

- Ні, не було.

- Як? Чому?- здивовано-розчаровано округлила очі Катя.

- А, я від нього втекла.

- Е-е…Як?

- Перемахнула через паркан на «Сирені», там є такий бетонний, але