Топ популярних книг за місяць!
Knigoed.Club » Фантастика » Ризиконавти 📚 - Українською
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку "Ризиконавти" автора Світлана Володимирівна Ягупова. Жанр книги: Фантастика.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 33 34 35 ... 65
Перейти на сторінку:
наш товариш в останню мить? Яка гіпотеза непокоїла його до останньої секунди? Нарешті, що це за “орбіта” і до чого тут “шлях титанів”? Питання, питання…

— Можна робити лише здогадки. — продовжив Тібрій. — Ось одна з них. Ще в XX столітті вчений Вернадський відкрив закон, за яким сила діяльності людини стає матеріальним фактором, що діє на біосферу Землі, змінюючи її. Це було дві тисячі років тому. Людина зробила великий крок у розкритті таємниць мозку і космосу. Коли перенести дії мозку, такого, який був у Брена, на космос, на ту невідому орбіту, яку він, можливо, хотів виправити, але в нерівній титанічній боротьбі з космосом загинув, усе стане на місце.

У залі запанувала напружена тиша.

— Не менш цікава і водночас драматична доля іншого талановитого вченого — Токудо Тені, — продовжував Тібрій. — Із групою вчених-космолінгвістів з Гімалайського центру зв’язку він тривалий час працював над проблемою контакту з інопланетним розумом.

Знову спалахнув екран, і по ньому побігли слова: “Необхідно ще раз перевірити. Поспішати буду поволі. Зустріч доведеться відкласти. Небезпека має вигляд химери. І все-таки хтось повинен бути першим…”

— І знову — трагічний кінець. Гадаю, зустріч із іншим розумом відбулася, але за нею настала трагедія. Висновок: сліди ведуть в космос, де сила мозку геніїв, зіткнувшись з чимось незбагненним, вступає в боротьбу і гине. Така моя гіпотеза.

Тібрій залишив трибуну.

— Дайте мені точку опори, і я зрушу Землю! — долинуло із залу.

До трибуни поспішав головний кібернетик інституту Максим Вітер.

— У моїй гіпотезі опорою є інформація, — почав він, — а зсунута з орбіти Земля — розгадка “феномена псі”. Загальновідомо: все, що дала нам праця, — це результат переробленої мозком інформації. І лише інформації. Розум — це можливість відшукати правильне рішення на основі одержаної інформації. Без неї, як і без енергії, не існує жодного організму.

На мій погляд, мозок має вигляд кімнати, яку ви можете умеблювати, як хочете. Але даремно сподіватися, що в цій кімнаті еластичні стіни і їх можна розтягувати до безкінечності. Існує межа, яку встановила природа. Людина підійшла до рубікону сприйняття і переробки мозком інформації. Був час, коли мозок людей ще мав резерви місткості, і такий стан не викликав у них тривоги. Сьогодні ми стоїмо на порозі четвертого тисячоліття. У дію вступив закон критичних знань мас знань, і того, хто переступає цей рубікон, чекає розплата. Люди, зупиніться! Пошук іде не в тому напрямі…

— Помилка. Велика помилка!.. — пролунало з глибини залу.

Це був нейробіолог Ант Лант.

— Ви стверджуєте блюзнірські речі, — вів далі Лант. — Це буде кінець людини. Жодна з систем людського організму не має такої високоорганізованої матерії, сконцентрованої в мізерному обсязі, як мозок, що вміщує в собі понад п’ятнадцять мільярдів нейронів. Зважте, що в кожній клітині щосекунди відбувається понад мільярд хімічних реакцій. Універсальність цього апарату неймовірна. І це не єдина позитивна якість мозку. Кожен нейрон має п’ять тисяч контактів і може змінювати свій стан у п’яти різних напрямах. Така комбінація дає цифру, яка ледве розміщується на стрічці довжиною дев’ять з половиною кілометрів. І навіть геніальна людина не використовує мільярдної частини його можливостей. Цьому безліч прикладів — як у минулому так і сьогодні.

— Друже Анте, — вигукнув Вітер. — Усе, що ти нам сказав, — наукова лірика. В ній, на жаль, замало інформації. 1 ми ні на крок не наблизились до розгадки таємниці.

Ант Лант прийняв виклик товариша:

— Я розшифрував першу частину твоєї помилки: резерви мозку безкінечні. Друга помилка — в тому, що працю мозку ти уявляєш у дещо практичному виді: інформація, мозок, дія. За такою схемою розв’язати проблему “феномена псі” неможливо.

— Чому?

— Вся справа в тому, як працює мозок. Що, нарешті, лежить в основі пам’яті? У ній закладений принцип не запам’ятовування, а забування. Проблема пам’яті полягає не в нестачі інформації, а в виключенні останньої У цьому — твоя друга помилка. Смерть від геніальності людині не загрожує.

— І все-таки гинуть саме високоінтелектуали, — не згоджувався Вітер. — Це очевидний факт.

— Не заперечую. Але факт — це ще не вся правда. Він — лише сировина, з якої необхідно виплавити справжню правду.

— Ти хочеш смерті людей! — напружився Вітер. — Зупинись, Анте. Це божевілля!

— Ні, я хочу поставити своєму мозку ряд запитань, зокрема: що таке “феномен псі”? Це не так уже й багато.

— Життя людини священне! — наступав Вітер. — Тобі це відомо не гірше, ніж мені. На твій пошук Рада Землі не дасть дозволу. Вистачить тих смертей, які прийшли в наш дім. Це не той шлях, що приведе до розгадки таємниці. Як член Ради Землі, я буду голосувати проти.

— Моя ідея без експерименту помре. Мій мозок вступить у контакт із штучним мозком і обчислювальним центром на Місяці…

— …Він мертвий! — долинув до Громового голос головного кібернетика. — Я мав рацію, коли не погоджувався на цей пошук.

Громовий здригнувся. Картина, що секунду тому стояла перед очима, втратила свою реальність.

Вражені тишею, вчені зупинились перед пультом, де в кріслі завмер Ант Лант. Великий сфероїд думкографа був темний.

Вітер кинувся до пульта:

— Біологічний захист відімкнено. Для чого він це зробив? Що це?.. Штучний розум теж мертвий.

— Негайно головну медичну службу! — випростався Громовий. — Будемо надіятися, що клінічна смерть не настала. Коли на сфероїд надійшов останній сигнал?

— Годину тому, — автоматично відзначив Вітер. — Не встигли. Вмикаю на повторний режим думко граф Анта Ланта.

Засвітився стереовізор. З нього на вчених поглянув Ант Лант. І в ту ж мить внизу побігли довгі ланцюжки формул, метричні рівняння, інтеграли, якісь невідомі символи.

“Синтез математики й фізики, — здивовано відзначив про себе Громовий. — Дивно. Ант Лант був талановитим нейробіологом, до чого тут ці формули? Жодного слова чи фрази”.

— Я ввімкнув думкограф Анта, — швидко кинув товаришам через плече Вітер. — Останні шістдесят секунд перед кінцем. Можливо, це допоможе нам? Адже він побував у зоряних висотах і заглянув у глибину буття, — і рвучко натиснув кнопку.

Тієї ж миті, немов відповідаючи на тривогу товаришів, десь згори долинув тихий голос Анта:

— Мої роздуми підходять до кінця. Часу залишилось не більше хвилини. Для вас це — шістдесят секунд, для мого стану — вічність. Незважаючи ні на що, я поспішаю. Захист штучного розуму може зникнути будь-якої гіга-секунди. Сьогодні без нього мій мозок вибухне. Та скоро він для людини буде зайвим. Формули і рівняння розшифрує Вітер. Любі друзі, брати по розуму, “феномен псі” не існує. Це я записав у першому рівнянні. Справа в іншому. Моя гіпотеза має право на існування. Гомо

1 ... 33 34 35 ... 65
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ризиконавти», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Ризиконавти"