Юлия - Тіні старого лісу, Юлия

Розділ XIII

Після чергового випадку з Тінню, Відьма та Чаклунка зрозуміли, що відкладати далі випробування не можна. Розпочалася остання підготовка Марини. Вона була оповита таємничістю і древніми ритуалами, які знали лише ці дві давні хранительки лісу. 

— Час настав, – сказала Відьма, зібравши все необхідне для обряду. Її голос, як ніколи, був серйозним і зосередженим.

— Що на мене чекає? – запитала Марина, тримаючи в руках амулет.

Відтоді, як вона знайшла його на дні озера, вона не розлучалася з ним. Він завжди приносив їй відчуття безпеки, але сьогодні цей талісман здавався неймовірно важким та холодним.

— Ти повинна пройти крізь завісу двох світів, – відповіла Чаклунка. – Це древнє випробування, яке проходять лише ті, хто стоять на межі двох світів і не можуть прийняти чиюсь сторону. Воно покаже тобі справжній шлях, але буде дуже небезпечним.

Марина відчула, як холод пробіг по її тілу. Завіса між світами була таємницею, про яку вона чула лише легенди. Цей барʼєр був невидимим кордоном між світом людей та духів і пройти через нього могли лише ті, хто був готовий прийняти правду про своє призначення.

Відьма та Чаклунка відвели Марину до місця, де навіть лісові духи бували рідко – старовинного дуба, який стояв на межі лісу та темної гущавини. Коріння цього дуба тяглося глибоко під землю, а його крона, здавалося, зʼєднувала небо та землю.

— Це дерево є дверима між світами, – пояснила Відьма, зупинившись біля дуба. – Але щоб пройти крізь нього, ти повинна віддати частину своєї сили. Ти маєш залишити біля нього свій амулет.

Марина мовчала і вдивлялася в дуб. Його кора була покрита старовинними знаками, які випромінювали слабке світло. Десь глибоко під корінням чулося тихе шепотіння. Дівчина відчувала, як тремтіння пронизує її тіло. Чи дійсно вона готова пройти через це випробування?

— Це твоє останнє випробування перед тим, як ти дізнаєшся правду про себе та свій шлях, – тихо промовила Чаклунка. – Ти маєш пройти його до кінця. Шляху назад немає.

Марина повільно підійшла до дерева й поклала на його коріння свій амулет. Раптом дуб засвітився яскравим світлом, а перед очима дівчини відкрилися двері – не фізичні, а радше двері в інший вимір. Вона зрозуміла, що це і є завіса між світами. За нею – невидимий світ, де живуть духи лісу, сили природи й таємничі створіння, які не належать ні до світу духів, ні до світу людей.

— Коли ти пройдеш через завісу, то побачиш те, чого не бачать звичайні люди, – сказала Відьма. – Це відкриє перед тобою твоє справжнє призначення. Але будь обережною, памʼятай, чому ми тебе вчили. Там ти зустрінеш свої найбільші страхи та спокуси.

Марина глибоко вдихнула й зробила крок вперед. Світ навколо неї відразу змінився. Вона опинилася в зовсім в іншій реальності – темному, але водночас сяючому світі. Серед дерев тут ходили тіні, було чути шепіт духів і незрозуміле шурхотіння. Все довкола випромінювало енергію.

Марина пішла далі, занурюючись глибше в цей загадковий світ. Вона відчувала, що випробування стає все ближчим. Ліс спостерігав за нею. Її серце билося частіше, відчуваючи, що ось-ось все зміниться назавжди.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍