MiraLissa - Там, де закінчуються маски , MiraLissa

Зустріч у Дзеркальному залі

Наступного дня все було організовано без зайвого галасу. Формальна причина зустрічі — обговорення безпеки Замку. Реальна — з’ясувати, хто ще міг співпрацювати з Матвієм.

Крістал увійшла до Дзеркального залу разом із Владом. Простора кімната була затягнута легким серпанком, а стіни дзеркалами — кожен рух, кожен погляд відбивався безліч разів. Герман уже чекав усередині, поруч стояв Ільяр — спокійний і зосереджений.

— Пам’ятай, — сказав Герман, коли Крістал зупинилася біля нього, — тобі не треба нічого робити. Просто слухай. І будь. Деякі з них — уже на межі.

До зали почали заходити інші: викладачі, старші учні, кілька технічних працівників. Усі, хто мав хоч якийсь доступ до резиденції останні тижні.

Кожного, хто входив, зустрічав уважний погляд Ільяра. Він не ставив запитань — просто фіксував реакції, емоції, найменші зміни в енергетичному полі.

Крістал стояла мовчки, її погляд ковзав по обличчях. Один із працівників — Лоран, молодий і завжди привітний, раптом уникнув її погляду. Занадто різко. Надто швидко.

— Він знає, що тебе шукають, — прошепотів Ільяр. — Але його страх — не через провину. Він боїться когось іншого. Тиску. Контролю.

— Записати? — спитав Герман.

— Так. Але не виключай інших.

Ще кілька осіб поводились надто скуто. Інші — надмірно спокійно. Дзеркала не приховували — а навпаки, підсилювали. І серед цього напруження Крістал раптом відчула: хтось спостерігає за нею не лише очима. Вона відчула це знайоме відлуння — тінь.

Ільяр різко повернув голову в той бік, куди дивилась вона.

— Хтось залишив на тобі слід. Відстежувальний. Може, ще з тієї ночі.

— Це може бути проблема? — Влад був уже поруч.

— Ні, — відповів Ільяр. — Але тепер ми знаємо, кого шукати. І, можливо, що той, кого шукаємо — вже не в цій залі. А за межами. Чекає на сигнал.

Влад стиснув кулаки.

— Час для пастки. І для приманки. Крістал, хочеш чи ні — ти знову в центрі.

Крістал відчула, як всередині все напружилось. Але вона лише кивнула.

— Тоді нам треба діяти швидше. І краще.

Коли двері Дзеркального залу зачинилися, Влад мовчки обвів поглядом усіх присутніх.

— План ми складемо завтра. Сьогодні — обережність і мовчання. Герман, Ільяр — ви знаєте, що робити.

Коли вони вийшли на прохолодне повітря, Крістал зупинилася й ледь чутно сказала:

— Я не боюсь бути приманкою. Але боюсь втратити контроль, знову.

Макс, що весь час стояв осторонь, нарешті підійшов ближче:

— А ми для чого тут, га? Щоб ловити тебе, якщо понесе. І щоб ніхто не скористався твоєю силою проти тебе самої.

— Випробування було тільки початком, — тихо додав Влад. — А далі тебе чекає… Ініціація. Та, яка визначає, хто ти є насправді. І для чого.

Ініціація… Ці слова обпекли свідомість Крістал. Вона відчула, як усередині неї щось затремтіло — не страх, а… передчуття. Що це лише вершина. А під водою — цілий світ, у якому вона має вижити.

Тієї ночі вона знову не спала. Її очі дивились у стелю, а розум — у прірву.

Бо зранку все почнеться.