MiraLissa - Там, де закінчуються маски , MiraLissa

Крістал вдихнула глибше. Він не говорив, як наставник. Говорив — як рівний. Можливо, як той, хто бачив себе з іншого боку.

— Спробуй. Не витискай силу. Запроси її. Замість бар’єру — вітай. Але тримай межу. Не повністю.

Вона заплющила очі. Всередині — темрява, знову знайоме відчуття, ніби пульсація вулкана. Але цього разу вона не боролася. Вона нахилилась — як до криниці. І… доторкнулася.

Полум’я не вибухнуло. Воно розгорілося зсередини, тепле, пульсуюче. Її руки — зажевріли червоним. Очі — спалахнули, але не втратили себе.

— Добре… — тихо мовив Ільяр. — Тепер — контроль. Ти не втекла. Ти — тут.

Крістал відкрила очі. Вперше — її сила не рвалася назовні. Вона текла всередині. Слухняна. Майже.

— Це лише початок. Тепер ти знаєш: межа є. І ти можеш її відчути до того, як вона зламається, — сказав Ільяр, підходячи ближче. — Наступного разу ми подивимось, що буде, коли тебе змусять її перетнути.

— Наступного разу?

— Вони не дадуть спокою. І чим далі — тим сильнішими будуть удари.

Вона мовчала. Але в очах у неї вже не було страху. Лише тиха рішучість.

Скликання Ради Старійшин

Велика зала під куполом, оздоблена кришталевими променями, що звисали зі стелі мов крижинки. Старійшини вже зібралися — семеро. Кожен мав за плечима віки сили, політики, маніпуляцій та воєн. Сиділи на своїх місцях мов скелі, але погляди були гострі.

Герман вийшов уперед. Його кроки були тихими, але відлунювали по кам’яному колу. Він не говорив зайвого — лише виклав факти, чітко й без прикрас:

— Я провів допит Ігоря. Без магічного тиску — мій дар не дозволяє брехати в моїй присутності. Його мотив — заздрість і бажання сили. Засіб — контакт з чорнокнижником Матвієм. Наказ — порушення внутрішньої безпеки та передача інформації про резиденцію Влада. Кінцева мета — здобуття сили Крістал.

У залі стало тихо.

Один зі Старійшин, сухий сивий маг із очима кольору сталі, спитав:

— І що саме було передано?

— Деталі бар’єрів, схеми доступу, магічна частотність захисту. Також — спроба проникнення до системи ініціації, через послаблення внутрішніх вузлів.

— І ти можеш підтвердити, що це не лише слова?

— Я можу. Мої сили не дозволяють підозрюваному брехати в моїй присутності.

— А Крістал?

— Вона постраждала. Але, завдяки власним навичкам і допомозі, змогла запобігти витоку сили. Вважаю, вона має право бути присутньою на частині обговорення — як особа, яка безпосередньо постраждала.

Після короткої паузи головуючий Старійшина кивнув:

— Поклич її.

Коли Крістал увійшла, в залі відчувалась енергія. Вона трималась рівно, але очі палали — не страхом, а внутрішнім вогнем.

— Ми почули твого обвинувача. Але ми хочемо почути тебе. Що ти скажеш?

Крістал зітхнула й промовила тихо, але чітко:

— Він не діяв один. Матвій не просто підбурює. Він щось готує. І той, хто дозволив себе використати, вже не перший. Якщо ви не дасте сигнал, що це не залишиться без відповіді — наступного разу він не прийде по мою силу. Він прийде по чиюсь душу.

Після паузи Старійшини почали радитись між собою. Шепоти. Погляди. Обмін енергіями, які не бачив жоден звичайний маг.

Нарешті, рішення.

— Ігор буде відправлений до Центральної Сфери Суду. Його сила буде заблокована до закінчення розгляду. Матвія ми офіційно оголошуємо поза законом. Його ім’я буде внесене до списку тих, кого варто знищити у випадку загрози. Також…

Погляд головуючого ковзнув на Влада:

— …Захист резиденції Влада буде оновлено. Крістал отримає тимчасовий статус спостережуваної, а Ільяр — закріплюється за нею як захист. Герман бере участь у подальшому стратегічному плануванні.

Крістал мовчки кивнула. Все тільки починалося.Кам’яні двері Ради зачинились із глухим звуком. В коридорі стояла тиша, проте напруга не зникла — вона осіла, як попіл після бою. Влад ішов попереду, плечі — прямі, як завжди, але Крістал вперше помітила втому в його ході. Герман ішов поруч, мовчазний і уважний. Коли вони нарешті дійшли до внутрішнього кабінету, Влад зачинив за ними двері й повернувся до столу.

— Ми отримали офіційний дозвіл. Але це тільки вершина айсберга, — почав він. — Матвій діє обережніше, ніж зазвичай. Якщо він пішов на відкриту провокацію, значить, щось йде не так, як він планував.

Герман сів на край столу, глянувши на Крістал:

— Ти розумієш, що тепер ти не просто “учениця”. Ти — ключ. І не тільки для нас.

— Ви думаєте, він все ще хоче забрати мою силу?

— Не тільки силу, — тихо відповів Влад. — Йому потрібна нестабільність. Паніка. Хаос. А твої реакції — найшвидший спосіб це отримати.

Крістал стиснула пальці. Їй було важко зосередитись, адже відлуння від випробування, нападу й трибуналу все ще билися у її свідомості.

— Добре. Тоді що ми робимо? — її голос прозвучав твердо, хоч руки трохи тремтіли.

Влад схилився над мапою, що світилася на столі.

— Ми зміцнимо захист резиденції. Але цього недостатньо. Нам потрібно виявити всіх, хто співпрацював з ним. Таких, як Ігор, може бути більше. Ти була мішенню — але тепер ти можеш стати пасткою.

— Ти пропонуєш… використати мене як приманку?

— Лише частково, — втрутився Герман. — Ти все одно вже в центрі уваги. Тож чому б не зробити це контрольовано?

— Це буде небезпечно, — сказав Влад. — Але ми з тобою. І в тебе тепер є Ільяр. Його дар — не лише захист. Він бачить, коли хтось бреше… навіть собі.

Крістал мовчала кілька секунд. Потім кивнула:

— Добре. Якщо це допоможе зупинити його — я готова.

Влад і Герман обмінялись поглядами. Вперше обидва виглядали враженими її рішучістю.

— Тоді почнемо з малого, — сказав Влад. — Завтра — перша зустріч з потенційними підозрюваними. І ти будеш там.

— І що я маю робити?

— Просто слухати, — відповів Герман. — А ми подивимось, хто зламається під вагою твоєї присутності.