Світлана Прокопенко - За лаштунками оплесків, Світлана Прокопенко

"Пам’ятаєш, Даниле," – тихо сказала Софія, взявши його за руку. – "Як усе починалося? Той старий театр, наша перша зустріч..."

"Я ніколи цього не забуду," – відповів Данило, ніжно стискаючи її руку. – "Це було кохання з першої ноти."

Вони сиділи мовчки, насолоджуючись тишею вечірнього повітря, наповненого ароматами квітів. У їхніх серцях звучала тиха мелодія їхнього життя – мелодія кохання, що витримала всі випробування, мелодія надії, що ніколи не згасала, мелодія їхньої вічної симфонії у трьох частинах. І хоча завіса над їхньою сценічною кар’єрою вже опустилася, мелодія їхнього життя продовжувала звучати у серцях їхньої доньки, їхніх учнів та всіх, хто колись чув їхню музику, немов вічне відлуння прекрасної опери, що ніколи не закінчується. Їхня любов стала легендою, їхня музика – спадщиною, а їхнє життя – натхненням для багатьох поколінь. І в кожній ноті, що линула у світ, звучала їхня незгасна любов, їхня вічна надія та нескінченна симфонія життя.