Ніка Сасс - Міст: Подарунок з минулого, Ніка Сасс

Вони випили каву і поснідали разом. Стас вже взувався в передпокої, коли прокинувся Данилко.

- Тато! Привіт! - підбіг до нього хлопчик.

- Привіт, сину. Як ти почуваєшся?

- Добре. Тільки горличко трохи болить. Ти вже йдеш? - зі смутком в голосі, промовив маленький.

- Так. Мені на роботу треба. Ввечері обов’язково навідаюсь. Слухай маму, - поцілував малюка у щічку. - Дзвони, якщо щось буде потрібно, - це вже до Агати.

- Добре. Ми сьогодні сходимо до лікаря. Я вже записалась.

- Напиши мені після. Бувайте.

- Бувай. Гарного тобі дня, - посміхнулась, зачиняючи двері.

- Матусю, а чому тато з нами не живе? - спитав раптом Даня, чим спантеличив Агату. До такого питання вона не була готова.

- М-м, розумієш, сонечко, мама і тато на довго загубились і тепер у тата є Юліана, - все, що змогла придумати вона.

- Ти вже не кохаєш тата? - засмучено спитав хлопчик.

- Кохаю, - відповіла неочікуванно і для себе самої.

- Значить, він тебе не любить?

- Іноді так стається, що люди розлучаються. Але і я, і тато дуже любимо тебе.

- А я дуже хотів би, щоб тато жив з нами разом, - сумно промовив малюк, шморгаючи носиком.

- Ми з тобою скоро поїдемо, а тато залишиться тут. Ми будемо приїжджати в гості, а він до нас буде їздити. Тобто до тебе. А тепер йдемо скоріше снідати. Я оладків насмажила.

- Ура! - зрадів Даня і побіг до столу.

Після відвідування педіатра виявилось, що в Данилка вірусна ангина, тож йому призначили лікування. Горло було дуже червоне, і саме це дало високу температуру. Дорогою додому вони зайшли до аптеки і купили потрібні ліки. Поки малюк грався, Агата змогла трохи порацювати. Стас телефонував в обід, щоб дізнатись як пройшов візит до лікаря. Він знов пообіцяв забігти ввечері, навіть відмінив зустріч з нареченою через хворобу сина. Та Юліана вирішила не засмучуватись, адже Агата з Данею за кілька днів поїдуть і тоді Стас знову буде належати тільки їй.

Ввечорі у Стаса було призначено декілька зустрічей, які ніяк не можливо було перенести чи відмінити, тож з роботи він повернувся досить пізно. Написав Агаті, щоб спитати як почувається Данилко. Вона відповіла, що хлопчику вже краще і вона вкладає його спати. Тож вони домовились, що він зайде завтра.

***

Наступного дня Стас повернувся з офісу значно раніше, тому первдягнувшись, відразу подзвонив у сусідні двері. Ніхто не відчинив. Тоді він подзвонив Агаті на мобільний. І знов відповіді не було. Тоді він знову подзвонив в дзвінок.

- Хто там? - запитав з того боку дитячий голосок.

- Дань, це тато. Мама вдома? - спитав схвильовано чоловік.

- Матуся спить на дивані, - відповів хлопчик. Стас подивився на годинник: “Лише 20:00, дивно”.

- Ти зможеш мені відчинити двері? - попросив сина. І відразу почув клацання замка. Хлопчик стояв в коридорі в піжамі з динозаврами і сонно всміхався батьку.

- Привіт, татусю, - зрадів він і обійняв татка. 

Стас притис до себе малюка і поцілував у маківку. Потім зняв взуття і увійшов до вітальні. Агата лежала  на дивані і виглядала нездорово через надто яскравий рум’янець на щоках. Він доторкнувся до її чола долонею. Гаряча. Градусник показав 39,7. “Дідько! Це погано!” Стас знайшов зарожнижувальне в аптечці і налив у склянку води.

- Агата, тобі потрібно випити пігулку, - він трохи її підійняв, вона ворухнулась, але не прокинулась.

Тоді Стас відніс Агату в спальню, вклав у ліжко і знов намагався розбудити. Даня прийшов слідом.

- Мамуся захворіла? - хвилювався малюк.

- Так, Данюша. Допоможеш мені?

- Звісно. Що треба робити? - з ентузіазмом спитав хлопчик. 

- Треба мамусю розбудити, щоб вона випила пігулку.

Даня тієї ж миті почав виконувати татове прохання. Він  шторхав матусю, гладив по голові і просив прокинутись. Агата все ж прокинулась, але випила розчин та знову без сил впала на ліжко і заснула.

- А тепер швиденько в ліжечко, - промовив Стас до Данилка.

- Татусю, а ти мені почитаєш казочку про ведмедика і зайчика? - спитав благаюче малюк.

- Звісно.

Стас читав малому казку і дивувався, як так сталося, що його життя так змінилося. Ще місяць тому він навіть не підозрював, що п’ять років назад став батьком. Тепер же він читає казку сину і вже не уявляє своє життя без цього хлопчика. Після того, як син заснув, Стас повернувся в кімнату Агати. Увімкнувши торшер біля ліжка, перевірив температуру. “Вже трохи спала”. До її чола прилипли вологі пасма, футболка теж була мокра, але навіть в такому стані вона була дуже гарна. “ Стасе, ти клятий збоченець. Збуджуватись від вигляду хворої, хоч і привабливої дівчини, це не здорово!” - запевнював він себе, знімаючи вологі речі з Агати і вдягаючи замість них чисту футболку. Після він накрив її  простирадлом і, вимкнувши світло, пішов до вітальні. Залишити Агату в такому стані він не міг, тому вирішив залишитись. Сходив до себе за ноутбуком, трохи попрацював. Перевірив сина. Знов зайшов до Агати, увімкнув нічник. Вона скинула простирадло і звернулася клубочком, як кошеня. Він присів поряд на ліжко. Вона майже не змінилась з того часу, як вони були разом. Хіба що волосся стало коротше, а форми трохи округліші. Зараз її краса була більш яскравою, а вона стала більш впевненою в собі. Раптом дівчина почала метатися уві сні. Їй певно щось снилось. Можливо кошмар?