Топ популярних книг за місяць!
Knigoed.Club » Фантастика » На згарищi Сiболи, Джеймс С. А. Корі 📚 - Українською

Джеймс С. А. Корі - На згарищi Сiболи, Джеймс С. А. Корі

11
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку "На згарищi Сiболи" автора Джеймс С. А. Корі. Жанр книги: Фантастика.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 33 34 35 ... 284
Перейти на сторінку:
Отож, хоча ми маємо різні

протеоми, ми все одно є великі краплини води, де плавають

мінерали. Раніше чи пізніше котрий-небудь із місцевих мікробів

знайде спосіб, як цим скористатися. І такий самий процес

відбувається і в протилежному напрямі. Щоразу, коли ми

здійснюємо дефекацію, ми вкидаємо у довкілля мільярди

бактерій.

— То що, зараз ви розкажете, як нам до вітру ходити? —

вигукнув якийсь чоловік.

Елві відчула, як фарба заливає їй щоки й шию. Навіть Лусіїне

обличчя було холодне та байдуже, і дивилася вона в пустку.

— Я тільки хотіла сказати, що, коли ми робитимемо це

правильно, то матимемо захищене, чисте довкілля. І ми не

ходитимемо в оті руїни й не вирощуватимем урожаї на

відкритому повітрі, бо…

— …бо ви гадаєте, ніби ми досі робили це не так, як слід, — по-своєму закінчив її думку чоловік, що сидів біля Лусії. То був

великий чолов’яга з припорошеними сивиною скронями й

щетиною на щоках постійно сердитого обличчя. — Але не вам це

вирішувати.

— Я розумію, що тут ми зіткнулися зі складною ситуацією, —

сказала Елві захриплим з відчаю голосом. — Але всі ми вже

живемо у цій масивній чашці Петрі, й я приготувала список

кількох невеличких жертв, які всі ми можемо робити, аби, дивлячись із наукової перспективи…

Чолов’яга поруч Лусії Мертон побуряковів і похилився

наперед, зціпивши кулаки на стегнах. Мов який хижий звір, утопив він очі в Елві.

— Я вже отак-о нажертвувався вашій науці — ситий нею по

саму зав’язку! — сказав він голосом, у якому забриніла погроза

насильства. Лусія поклала руку на зап’ястя чоловіка, аби його

стримати, але й решта авдиторії перейнялася його обуренням.

Шумно засовалися тіла на сидіннях, тихе галу-балу багатьох

злилося в суцільне сердите гудіння.

«Хоч би хто вбив Траїнґа, убивця той, либонь, сидить у цьому

приміщенні», — подумала вона. І незагайно в голові їй ще

промайнуло: «А якого біса я тут стирчу?»

Тут підвелася Керол Чівеве, з виразом тривоги на обличчі.

Вона непокоїлась за Елві.

— Може, ми якось іншим разом повернемося до цього

питання, докторе Окойє? — запропонувала вона. — Пізно вже, й

люди потомилися, еге ж?

— Так, — пробурмотіла Елві. — Так, звісно.

Її шкіра палала від сорому. Елві пройшла назад, до свого місця, а тоді й його проминула, вихопилася на вулицю й сама, в тій

дедалі густішій пітьмі, рушила до своєї хатинки. Її туфлі рипіли

по гравію та брудяці. Повітря було прохолодне й пахло немов

обіцянкою дощу. Не пройшла й пів дороги, обережно ступаючи

під майже чорним світлом зірок, коли це чийсь голос зупинив її.

— Я перепрошую за мого тата!

Елві обернулася. Там ледь видніла дівчина, щось трішечки

густіше за довколишню темряву. Якась ледь темніша тінь. Елві

сама собі подивувала: це ж вона подумки дякує, що не чоловічий

зупинив її голос.

— Та все гаразд, — мовила вона. — Здається, я виступила трохи

не до ладу.

— Ні, справа в ньому, — заперечила дівчина, ступивши крок

ближче. — Ви б нізащо не порозумілися з ним. Мій брат загинув, і відтоді тато вже не той чоловік, що був колись.

— О! — мовила Елві. А тоді ще: — Я співчуваю вам.

Дівчина кивнула головою, пошаруділа чимсь, і в її руці

розцвіло зеленаве світельце, не яскравіше свічки, й тіні впали на

обличчя дів чини. Гарна, десь як і завжди юність буває гарна, але

як постаршає, подумала Елві, то стане, либонь, такою красунею, як і її мати.

— Ти донька лікарки Мертон, — мовила Елві.

— Фелсія, — відрекомендувалася дівчина.

— Приємно познайомитися з тобою, Фелсіє, — сказала Елві.

— Я можу провести вас додому. Якщо ви без ліхтарика.

— Та не взяла, — сказала Елві. — А мала б прихопити.

— Усі десь-щось забувають, — мовила дівчина, рушаючи

вперед. Елві мусила підбігати підтюпцем, аби не відстати від неї.

Метрів десять пройшли вони мовчки. Елві відчула: дівчина

намагається зважитися на щось. На якесь признання — чи й на

погрозу? На щось небезпечне. Елві сподівалася, що

1 ... 33 34 35 ... 284
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «На згарищi Сiболи, Джеймс С. А. Корі», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "На згарищi Сiболи, Джеймс С. А. Корі"