Вікторія Вашингтон - Некровний брат мого батька, Вікторія Вашингтон

— Ти навіть не уявляєш, наскільки ти маєш рацію, — мимоволі вирвалося в мене.

Адже він і здогадуватися не міг про те, що зараз ми говорили саме про нього самого.

Кайл продовжував дивитися на мене з докором в очах, ніби він знав усі мої таємниці та слабкості. Я відчувала, як його присутність змушує мене втрачати контроль над собою, але водночас я не хотіла йти. Все це було як суміш з адреналіну та страху, яка змушувала мене тремтіти від внутрішньої напруги.

— Взагалі, на тебе це не схоже, Норо, — він подивився так, ніби намагався обпекти холодом своїх очей. — Ніколи не подумав би, що ти будеш під когось так стелитись.

Ці слова знову поранили. Я розуміла, що він має рацію, але це було сказано в надто грубій формі.

— Серцю не накажеш, — я підібгала губи, продовжуючи грати цю роль і ніяк не видаючи те, що твориться всередині.

Робила це тому, що помітила, як Кайл відреагував на мої слова. Я не могла сказати, що йому небайдуже, але все ж таки відчутна напруга, що виходить від нього, огорнула всю кімнату.

Ця гра з Кайлом стала для мене надто небезпечною, і я розуміла, що ризикую всім, просто перебуваючи поряд з ним. Я мала боротися за свою свободу, навіть якщо це означало протистояння його силі.

Немов здобувши внутрішню рішучість, я підняла очі і зустрілася з поглядом Кайла. У цей момент я зрозуміла, що не можна більше тікати від нього, намагатися втекти. Я маю навчитися приймати рішення і не боятися їх наслідків. Мої спроби сховати голову в пісок ще більше доводили ситуацію до абсурду. Можливо, тільки так я зможу зупинити цей небезпечний вир і знайти спосіб позбутися нашої істинності.

— Але тільки не сходиться, Норо, — похмуро промовив він.

— Що не сходиться? — запитливо підвела брова, не розуміючи, про що він каже.

— Ти так закохана в хлопця, але чомусь просиш не впускати його в будинок, коли він хоче з тобою зустрітися, — розмірковуючи, дивився на мене. — Нелогічно, не знаходиш?

— Чому ж? — я зробила глибокий вдих, щоб не видати свого збентеження. — Просто я прочитала у журналі, що дівчата мають бути холодними. Щоб не стати легкою здобиччю. Як бачиш, схема робоча, — почала нести всяку нісенітницю, яка спадала на думку.

Його слова все ще звучали в моїй голові, як вибухові пристрої, які готові зруйнувати мою реальність. Я відчувала, що моє життя стало якимсь фантастичним романом, де кожен крок був запрограмований та зумовлений.

З кожною миттю ставало дедалі важче відокремити реальність від вигадок, і я розуміла, що треба терміново брати ситуацію під контроль. Але який шлях вибрати і як не втратити саму себе в цьому вихорі почуттів та емоцій?

Немов у тумані мені слід було крокувати вперед не знаючи, що чекає на мене за наступним поворотом. Але одне було зрозуміло – моє життя вже не буде колишнім, і я маю знайти в собі сили, щоб подолати всі випробування, які мені чекають.

— Ти сама розумієш, яку нісенітницю зараз несеш? — похмуро запитав він, явно дратуючись.

Це було те, що потрібно, тому що з однієї тільки енергії, що виходить від нього, я розуміла, що йому зараз не захочеться мене торкатися. У його очах я знову підтвердила переконання, що я дурна малолітка.

— Може й так, — байдуже знизала плечима. — Головне, що дієвий.

Я відвернулася від Кайла, поринаючи у свої думки. Без його втручання мені було спокійніше.

А зараз, коли доводилося щоразу повертатися до цієї теми, знову відчувала ту зраду, в яку Ліам макнув мене з головою. Можливо, варто було б повністю відрізати всі зв'язки? Поки що, незважаючи на всю образу я погано собі це уявляла. Надто довго Ліам був основною частиною мого життя. І тепер, опинившись без нього, я відчувала себе так, ніби в мене забрали будь-яку опору під ногами. Але що, якщо він знайде спосіб повернутися до мого життя? Я відчувала, що в цій грі вже програю, але відчайдушно намагалася боротися.

— Цей хлопець точно тобі не пара, — Кайл засунув руки в кишені штанів і трохи відійшов від мене, ніби йому було не дуже приємно перебувати поруч.

Це мало радувати, бо саме цього я й домагалася своїм виступом. Але все-таки зачепило за живе.

— Чому ж? Репутація? — запитливо підняла брову. — Не хвилюйся з цього приводу. Його сім'я має досить вагомий вплив у місті.

Кайл продовжував стояти в мене перед очима, стиснувши щелепу так, що вилиці стали ще виразнішими. А енергетика, що виходить від нього, ставала зовсім нестерпною, хоча зовні він не виявляв ні краплі емоцій. Мені стало складно дихати поруч із ним, не вистачало повітря.

У той же час присутність Ліама в моїх думках була як тінь, не відпускала ні на мить. Я боролася зі своїми почуттями, намагаючись знайти сили дати відсіч. Але всередині відбувався цілковитий хаос.

— Ти не зрозуміла, Норо, — голос звучав так, що був здатний порізати на шматочки своїм холодом. — Ти більше не побачишся із цим хлопцем. Забудь про нього.

Від такого повороту серце завмерло в грудях. Кайл умів здивувати. Щоправда, це завжди викликало лише негативне забарвлення.

— Що ти зараз сказав? — Відчула, як напружилося все тіло.

Я і так не збиралася бачитися з Ліамом, але це зовсім не означало, що Кайл має право ставити мені такі ультиматуми.

— Ти більше не спілкуєшся з ним. Вважай, що це нове правило.

Я відчула, як кров застигла в жилах, ніби вона була морозною річкою, що застигала в одну мить. Це не було просто ультиматумом, то був диктат. Це вже переходило ту грань, за яку я не могла дозволити нікому ступити.

— Кайле, ти не маєш права видавати накази мені, — сказала я, підводячи очі, сповнені рішучості та протесту.

Він глянув на мене суворо. Наша боротьба поглядами дуже підвищувала рівень напруги в кімнаті.

— Норо, але іноді треба слідувати розуму, а не серцю, — промовив він так, ніби лише його думка була єдиною правильною. — Вважай, що я просто допомагаю тобі зробити правильний вибір, прибравши будь-яку альтернативу. Можеш не дякувати.

Я відчула, як усередині мене вирує буря почуттів та емоцій, і я розуміла, що зараз можу розірватися від них на частини.