Фріда МакФадден - Служниця, Фріда МакФадден

ж бо робила все, аби Ніна не ревнувала. Я не хочу, щоб їй

навіть на думку спало, наче мене цікавить її чоловік. Не хочу, щоб вона

дізналася, що я вважаю його привабливим, чи запідозрила, що між

нами двома може щось бути.

Ну, тобто так, якби Ендрю холостякував, я справді ним зацікавилася

б. Але він одружений. І я тримаюся від нього якнайдалі. Ніні немає

про що перейматися.

РОЗДIЛ СIМНАДЦЯТИЙ

Сьогодні в Ендрю й Ніни зустріч з тим їхнім лікарем-репродуктологом.

Через це вони вже тиждень на нервах, місця собі не знаходять. Я

стала свідком їхньої вчорашньої розмови за вечерею. Виходить на те, що Ніна зробила цілу купу тестів на фертильність, і сьогодні вони з

тим фахівцем обговорюватимуть результати. Ніна вважає, що

доведеться вдатися до ЕКЗ. Процедура дорогезна, але ж у Вінчестерів

грошей хоч лопатою гати.

Попри Нінине вміння страшенно діяти мені на нерви те, як вони із

чоловіком обговорюють майбутню вагітність, здається мені дуже

зворушливим. Учора, припустімо, вони розмовляли про те, що кімнату

для гостей перероблять на дитячу. Не знаю, хто з них більше

хвилюється — Ніна чи Ендрю. Сподіваюся, з вагітністю все вдасться, і

то незабаром — так буде краще для них обох.

Поки їх немає, я маю наглядати за Сесілією. Давати раду

дев’ятирічній дівчинці — це теоретично не проблема. Але Сесілія, схоже, рішуче налаштована довести протилежне. Коли материна

подруга привозить її із чергового гуртка, хай там що в неї сьогодні за

розкладом (карате, балет, фортепіано, футбол, гімнастика — я вже

остаточно втратила їм лік), вона кидає один черевик в один бік, другий

— в другий, а наплічник — ще кудись. На щастя, на вулиці вже

занадто тепло, щоб ходити в куртці, інакше, я певна, ту теж вона

пожбурила б деінде.

— Сесіліє, — гукаю я терпеливо. — Постав, будь ласка, черевики на

поличку для взуття.

— Потім поставлю, — озивається дівчисько неуважно й падає на

канапу, перед тим, утім, охайно підсмикнувши спідничку блідо-жовтої

сукенки. Хапає пульт від телевізора. За мить вона вже дивиться якийсь

мультфільм, ввімкнувши його з абсолютно обурливою гучністю. На

екрані сперечаються помаранч із грушею.

— Я голодна.

Глибоко вдихаю, намагаючись опанувати себе.

— А що ти хотіла б поїсти?

Я готова до того, що вона зараз виголосить якусь божевільну

забаганку — головно заради того, щоб змусити мене увихатися на

кухні. Тому відповідь мене неабияк дивує.

— А можна мені канапку із шинкою?

Я відчуваю значне полегшення через те, що в будинку є всі

інгредієнти для канапки із шинкою, тож навіть не вимагаю від

дівчиська додати «будь ласка». Якщо Ніна не проти, щоб її донька

поводилася як мале стерво, хай собі. Виховувати її — то не мій

обов’язок.

Рушаю до кухні. Витягаю з набитого вщент холодильника хліб й

упаковку з яловичою шинкою. Я зеленого поняття не маю, чи Сесілія

полюбляє бутерброди з майонезом. Ба більше, я впевнена: хай би яким

шаром майонезу я намастила хліб, дівчисько все одно скаже, що їй

воно не слава богу — чи то шар затонкий, чи то навпаки. Тому

вирішую, що просто дам дитині слоїчок з майонезом і хай собі сама

мастить стільки, скільки зважить за потрібне. Отак маєш, Сесіліє, я все

ж таки розумніша за тебе!

Повертаюся у вітальню й ставлю готовий сандвіч і майонез на

кавовий столик перед Сесілією. Вона опускає погляд на канапку, супиться. Ретельно вивчає, а тоді кривиться з огидою.

— Фе! — вигукує мала. — Я такого не їстиму!

Богом присягаюся, я колись цю малу паршивку голіруч придушу!

— Ти сказала, що хочеш канапку із шинкою. Я тобі саме її і зробила.

— Я не казала, що хочу канапку із шинкою! — квилить вона. — Я

сказала — із ши!

Витріщаюся на неї, роззявивши рота.

— Ши? Канапка із ши? Що воно таке?

Сесілія роздратовано гарчить і жбурляє канапку на підлогу. Шинка

летить в один бік, хліб у другий. Єдиний плюс у тому, що майонезом я

хліб не мастила, тож принаймні не доведеться відчищати від килима

ще його на додачу.

Доста. Ця дівка мене допекла. Може, виховання Сесілії справді мене

не обходить, але дівчисько досить доросле, щоб знати: їжу на підлогу

не жбурляють. А надто якщо в будинку незабаром з’явиться малюк, Сесілії