Євгеній Павлович Литвак - Епоха слави і надії, Євгеній Павлович Литвак

узбіччі. Ганна звернула увагу, що в них під піджаками кобура, вони були озброєні.

– Що ви відчуваєте, стріляючи в людей? – Не боячись, запитала Ганна.

– Віддачу. – Засміялися вони обоє.

В цей момент Ніколас отримав відповідь на повідомлення і прочитав її вголос:

– Твій молодший брат, – звернувся до Ракші, – перебуває в Російській в'язниці, за те, що побудував "фальшивий" кордон, і за гроші перевозив нелегалів. А перейшовши цей кордон, їх заарештовували прикордонники.

– Де ти це взяв? – Спитав його Ракша.

– Є зв'язки! – Відповів Ніколас.

Брат Ракші і справді відбував термін у Російській в'язниці за шахрайство. Незвичайну спробу шахрайства зафіксували російські прикордонники біля кордону з Фінляндією: громадянин однієї з країн СНД намагався переконати чотирьох уродженців Південної Азії, що перевів їх через кордон Росії і ЄС. Іноземці запропонували винагороду, більш ніж в 10 тис.євро. При цьому хлопець не планував виконувати зобов'язання. Він сам виготовив і встановив у лісі бутафорські прикордонні стовпи, до яких і повів мігрантів.

Спочатку, він вів їх по дорогах загального користування, потім по путівцях, а потім, навколо одного з озер Виборзького району. І лише потім, мігранти прийшли в ліс до місця призначення – "російсько – фінського кордону". Як відмічають російські прикордонники, суд визнав приїжджих з Азії винними в порушенні режиму перебування в РФ.Їм всім призначені адміністративні штрафи, з примусовим видворенням з країни, а братові Ракші дали реальний термін по статті "шахрайство".

Після слів Ніколаса, посмішки з обличчь охоронців пропали так само, як і з'явилися. Вони до кінця не розуміли, яких в'язнів охороняли і тому зайві проблеми їм були не потрібні. Зараз він їх полонений, а завтра може навпаки.

– Найбільша помилка моїх ворогів – ворожнеча зі мною. – Голос Царя прозвучав дуже суворо і владно. – А тепер відвезіть нас в аеропорт.

Охоронці переглянулися і з ще серйознішими обличчями сіли в автомобіль. Ніколас і Ганна розмістилися на задньому сидінні, машина одразу рушила.

– Тактика переможця – переконати ворога в тому, що він робить все правильно. – Шепнув Ніколас на вухо своєї коханої, а та у відповідь мило заусміхалася і взяла його за руку. – Скоро все буде по – іншому. Я обіцяю.

Вона вірила йому. Все, що він їй говорив – збувалося і цього разу теж обов'язково здійснеться. Машина пролетіла по трасі і заїхала на територію аеропорту. Пасажири вийшли, після чого чорний позашляховик поїхав у тому ж напрямку, звідки прибув.

Ніколас провів Ганну до одного з приватних ангарів, де їх вже чекав "Перший". Він був найголовнішим "злодієм у законі" і кращим другом Царя. Його літак вже виїжджав на злітну смугу і готувався до вильоту.

– Ми його називаємо "Перший". – Почав пояснювати Ніколас Ганні, показуючи на чоловіка.

Це був дуже дорослий чоловік, про що говорили його зморшки і очі, він був практично лисий. Його високий зріст і щільна статура дуже гармонійно поєднувалися і викликали враження дуже сильної людини. З – під сорочки виднілися татуювання, які швидше за все, покривали велику частину його тіла. Людина на якого дивилася Ганна був Першим і це відчувалося. Його зовнішній вигляд говорив сам за себе.

– З таким статусом, або бути першим, або взагалі ніяким. – Боязко сказала дівчина.

– Тому що другий – це перший серед невдах. Я впевнений, що ти розумієш, друге місце безглузде.

Ганна зупинилася, і з тугою подивилася на свого чоловіка:

– В тебе була "Банда", а тепер бандити.

Ніколас прекрасно розумів її обурення, але був впевнений в своїх бандитах так само, як і у своїй "Банді" до цього.

– Нікого не бійся, вони такі ж люди, як і ти. До того ж це мої люди, а в людях я розбираюся.

Ніколас йшов поруч, не відпускаючи її руки.

– Пробач, що тобі доводитися зараз брати участь в усьому "цьому".

– Я прийняла тебе, разом з ось "цим" усім.

– Дякую. Мені було важливо це почути від тебе.

Ганна знову подивилася в його очі і серйозно запитала:

– Як ти дивишся на те, щоб кинути все прямо зараз і втекти?

– Страх – це почуття, а в мене такого почуття немає. – Відповів Цар після невеликої паузи і зупинився перед Першим.

Навкруги шуміли літаки, одні йшли на посадку, інші злітали в небо. Великий відкритий простір здавався нескінченним. Літак Першого був повністю готовий до зльоту і чекав лише пасажирів.

– Я завжди горою за тебе, навіть, якщо ти будеш не правий. – Привітав Перший Ніколаса і привітно обійняв його.

– І я за тебе! – Відповів Цар, міцно стискаючи свого друга в обіймах.

Виявившись так близько до нього, Ганна випробувала захоплення. Його рухи, міміка, голос, все випромінювало силу і впевненість. Дивлячись на цю людину, вона відчувала, що стоїть перед нащадком великих правителів. В особі Першого, вона побачила цілу касту.

– Спочатку прикрий свого брата. Потім розбирайся правий він або ні. – Сказав Перший, випустивши Ніколаса з обіймів. – Але я не терплю тих, хто сумніваються в мені.

– А є ті, хто сумніваються? – Запитав Ніколас і засміявся.

– Ні! – Розсміявся у відповідь Перший.

– Не шкодуєш, мій друг, що 20 років втратив за гратами?

– Ні. Щось втратив, а щось знайшов. В цьому житті найголовніше себе не втратити.

– Себе спочатку потрібно знайти.

– Радий, що ви тут. Поговоримо в дорозі, все вже готово. Прошу на борт. Нам летіти пару годин. – Сказав Перший, зайнявши своє місце. – Якщо ви голодні, я накажу принести обід. І взагалі, що тільки треба, одне слово, і я все влаштую.

– Дякую, мій дорогий. – Відповів Цар і почув, як турбіни літака загуділи, і повітряне судно почало свій шлях по злітній смузі.

Літак рухався по повітрю майже безшумно. Перевага приватних рейсів у тому, що час відправлення і посадки, в руках власника літака, і маршрут він вибирає собі сам. Ганна відстебнула ремінь і пересіла ближче до Першого, той мило посміхнувся і відклав свої справи убік.

– Ніколас багато про вас розповідав. – Почала бесіду Ганна.

– Люблю, коли гарним жінкам про мене розповідають. – Відповів Перший, і подивився через спину на Ніколаса, що сидів позаду, і посміхався.

– А, як ви з ним познайомилися?

– Ніколас розповів вам так багато, але не про це? – Здивувався Перший.

– Скажімо так, він розповідав цю історію по – своєму.

Тепер вже Ганна подивилася на Ніколаса, той все ще продовжував посміхатися.

– Коли Ніколас потрапив до в'язниці, він зміг звернути увагу і вичислити поліцейських під прикриттям, які сиділи з нами і спілкувалися жестами на мові глухонімих. Він побачив, що вони використовують також жести військових. Ніколас зробив те, що не