Наталі Блейк - Дочка королеви , Наталі Блейк

- Та в біса, де він?!!- пошепки я вимовила біля ліжка, лаючись за те що я така не зграбна.

Я почула сміх, але Дерек все знаходився в ліжку та удавав що ще не прокинувся. Я підбігла до нього я хижак на здобич і почала гарчати, Він розплющив одне око і посміхнувся, одним легким рухом він перевернув мене так, що я вже знов лежала на ліжку, але він нависав усім своїм тіло наді мною і тримав мої руки над головою Простирадло більше не приховувала його чудове тіло, і мій рушник теж перестав триматися, я не впевнена в який саме момент це трапилося. 

- Відпусти мені треба йти і я не можу йти голою. -  мій голос тремтів коли я дивилася прямо в його очі які ковзали по моєму обличчю в пошуках чогось.

- Для того, щоб отримати свій одяг, який ти сумлінно складала вчора на тумбу, треба попрацювати трошки для цього.

Я почала вириватися від чого Дерек засміявся ще сильніше, оскільки з його статурою це було наче повітря намагається зрушити скелю. То ж я згодна, що це було смішно.  В мене на обличчі теж засяяла посмішка, я  дуже хотіла б погодитися на цю авантюру, але я б тоді запізнилася на макіяж. Як би дивно це не звучало, я хотіла, щоб сьогодні я виглядала так наче був королівський бал і я була його ініціаторкою. Можливо це було перебільшенням, і моє сприйняття цієї події було не вірним, але ж виглядати приголомшливо ніколи не завадить.

Його губу облизували мої, ніжно та коли він прикусив нижню губу я скрикнула, бо зрозуміла що залишиться слід від його пристрасних поцілунків, моє лоно кричало від натиску бажання та мої складки були настільки вологими, що я майже відчула як простирадло піді мною було мокрим.

 - Я .. не можу.. мені треба.. треба.. йти.

- Тоді доведеться ще більше докласти зусиль, принцеса, щоб ми швидко кінчили.

- Я ..я 

- Щось не так?- швидко спитав Дерек та провів рукою по щоці.

- Я хочу теб..е

Він провів рукою по чутливих до болю соскам і я здригнулася йому на зустріч, моє тіло втискалася в нього з очікуванням неймовірних відчуттів, в біса все, в біса розклад. Я хочу цього. Він побачив як я відпустила ситуацію, О боже як це було пристрасно коли він дивився на мене коли він вивчав мене знову й знову. Він не розтягував цей момент як зазвичай, як він робив завжди, змушувати благати його трахнути мене. Його збуджений орган теж не міг чекати довго, тож одним швидким рухом він опинився в середині. Я кричала, стогнала так наче зараз вибухну. Але поки що цього не відбулося. Дерек не набирав темп, а навпаки рухався повільно, доводячи що я хочу, щоб він трахнув мене так щоб ноги не могли мене тримати після секс, щоб я не могла прийти до тями.., щоб все моє нутро кричало, звивалося та здригалося від оргазму. Я почала рухатися йому на зустріч, він відчув що я роблю та зупинив мене.

- Ти не хочеш повільного романтичного сексу як в кіно?

- Ні, зараз, я хочу, щоб ти трахнув мене як в останнє, а не.. 

Його очі засяяла, в нього як і в мене зараз відбило всі інстинкти як кричали зупинитися. Він був наче не приборканий звір який зірвав свої пути та накинувся на свого ката. Як тільки його настрій змінився, я здригнула, але тільки підбурювала його. Боже, який неймовірний секс з цим чоловіком. Моя піхва боліла, після того, як він закінчив вдоблювати мене в це ліжко. Я задихалася, від того що він робив з моїм тіло мені явно знесло дах. і я як божевільна неслася на зустріч оргазму, на швидкості світла. Моє тіло відмовлялося вірити в те що я все ще жива та я ще знаходжуся в цьому ж ліжку.Гаряче дихання Дерека привело мене до усвідомлення реальності. Він лежав поряд, задихаючись так само як і я від сильно оргазму, його бездоганне тіло було вкрито краплями поту, які додавали йому неймовірної привабливості. Я навіть не помітила як він залив мої стегна своїм гарячим сім'ям. 

- То .. де мій одяг?

- В шафі.. в сусідній кімнаті..

- Дякую.

Я сміялася, поцілувала його в губи, витерлася та побігла наздоганяти час, наскільки це було можливим. Коли я зібралася то схопила телефон та попрощалася з Дереком. Ми домовилися що зустрінемося вже безпосередньо на події, він чмокнув мене в лоб та просив не хвилюватися. Я пообіцяла не хвилюватися аж до того як не побачу його на виставці.

Я подивилася що в мене було декілька пропущених від мами, але я подумала що то не важливо оскільки зазвичай вона дзвонила лише для того, щоб спитати рецепт чи що я вдягну сьогодні. Тож я не звернула на це уваги та пообіцяла собі передзвонити їй ввечері та спитати чи все добре. Я вже прибігла до візажиста, та перепросила за спізнення, вона сказала що ми все встигнемо тож це не проблема.

Я була повністю готова і була в неймовірному настрої мені вдарив в голову адреналін, та я вже не могла дочекатися початку. Поки що  я розмовляла з авторами, нікого з видавництв не було. Вони були готові. Мені знову дзвонить телефон, знов мама, я збила та написала смску що я зараз зайнята, передзвоню ввечері. Відповіді не було, але я не хвилювалася, думала що вона не побачила чи щось таке. Коли я закінчила з усіма авторами, та поспілкувалася з організаторами, залишилося десять хвилин до початку. Всі зібралися в різних куточках приміщення, я не бачила Дерека, але я була сфокусована на своїй промові тож я й не шукала його поглядом. Я подумки бажала, щоб він був десь у залі і я могла зробити на ньому фокус аби не хвилюватися під час мого виступу. Це була хороша тактика, але людей було багато, можливо він десь розмовляє з партнерами, чи з сім'єю. Сьогодні мали б бути всі присутні.

Мені знову дзвонила мама, один раз потім ще раз. Я вже не витримала та взяла слухавку. 

- Я передзвоню. Не зараз.

Я перестала чути будь-який звук, бо почалося відкриття виставки, та почали оголошувати якісь події та програму на наступні дні.

Я побігла залаштунки та попросила повторити, бо я не чула що казала мама.

- Анна Ньюмен? це ви?

- Так, так це.. я. А хто це .. що .. відбувається??