Джулія Рейвен - Блогерка для бандита, Джулія Рейвен

Розділ 8.3.

— Не думала, що ти до такої міри мерзотник, — міцно стисла руками простирадло в пошуках якої-небудь підтримки. Мне було страшно. Мене трусило, холодний атлас так і намагався втекти з тремтячих пальців.

Я чудово розуміла, якщо Діма захоче втілити задумане, я не зможу йому протистояти. Фізична перевага явно не на моєму боці, і це сильно пригнічувало.

Проковтнула гірке розуміння, що мені від нього не врятуватися. Навіть якщо я раптом перетворюся на витривалого марафонця і добіжу до брами за тридцять секунд, то перестрибнути я її точно не зможу. Та і який сенс? Куди далі бігти? У ліс, до голодних вовків? Або на порожню дорогу, де мені ніхто не допоможе?

— Злато, у тебе проблеми зі слухом? Я велів йти в душ.

Стиснула кулаки, болісно впиваючись нігтями в долоні. Все-таки, він настільки мерзотник. Господи, мені не врятуватися.

— Дімо, що з тобою сталося? — зробила останню спробу достукатися до колишнього. — Ти ж зовсім не таким був.

Як задубіла я сиділа на місці, не в силах поворухнутися, і відчайдушно перебирала в голові всі можливі слова, щоб благати про помилування. Я зроблю все, що потрібно. Аби лише він передумав... Я не витримаю подібного насильства.

— У мене були хороші вчителі, — Діма багатозначно пирхнув на мої звинувачення. — Виклали чудовий урок, що людяність і кохання для дурнів... На все життя запам'ятав...

Рвучким рухом він схопив за край брудної футболки і, швидко знявши її, кинув кудись убік.

— Дім, та що я такого зробила…

Наступні слова стали в горлі нудотною грудочкою. Я судомно затулила рота долонею, щоб не закричати від жаху. На накачаних грудях колишнього, покритих вигадливим тату, чітко проглядався великий поріз, вочевидь від ножа. Шкіра навколо була забруднена запеклою кров'ю. Але Діма ніби не помічав цього. Трохи скривившись, він так само рвучко зняв спотворені джинси.

— Йди в душ, — наказ. Спокійний, погрозливий. Як і його погляд, що не обіцяє нічого хорошого, якщо я не послухаюся. Серце в грудях стислося до розмірів тенісного м'ячика. — Обробиш мені рану, — з невеликою затримкою додає він. — Сьогодні твоє бойове хрещення в дружину бандита. Неофіційна шлюбна ніч.

Наче через товщу води до мене доходить почуте. Що? Лише рану обробити?

Нездорове полегшення скручує нутрощі, і я глухо видихаю у порожнечу. Впевнена, він навмисно грав зі словами. Навмисно грав на моїх нервах. Мститься за щось, про що я не знаю?

Я роблю титанічні зусилля, щоб підвестися з ліжка. Кінцівки все ще не хочуть мене слухатися, і я неквапливо крокую в сторону душової.

— Злато, в останню чергу ти мене цікавиш як жінка, — отруйна фраза врізається мені в потилицю, і я на мить завмираю. Чомусь зараз мені це неприємно чути. — Тож ґвалтувати я тебе точно не буду. Навіть якщо сильно попросиш.

— Шкода, а я так хотіла! — сама не помічаю, яким тоном відповідаю. Так жалюгідно і огидно від самої себе. — Де в тебе аптечка?

— У дзеркальній шафці, — зі сміхом відповідає Діма, явно отримуючи садистську насолоду від моєї реакції. — Там і хірургічні голки є. І спирт.

Занадто голосно видихнувши, я кулею відкрила двері в суміжну кімнату. Побіжно озирнулася. Знайшла ту злощасну шафку. Згадуючи серіали про лікарів, я дістала все, що повинно було згодитися при обробці ран.

Якщо Діма мене хотів налякати подібним, то чорта з два! Я не така ніженка, як він думає. Від вигляду крові не втрачаю свідомості, шити чудово вмію, володію більш ніж десятьма видами швів. Дякую покійній матусі, яка навчила мене всього цього.

Гордо скинувши підборіддя, я вгамувала внутрішній тремор. Зараз я покажу йому свої вміння. Не цікавлю його як жінка... Індик пихатий! Можна подумати, я просто таки сплю і бачу як займуся з ним сексом.

— Готова? — гарячий шепіт обпалює мені шию, і я мимоволі здригаюся.

— Обов'язково так підкрадатися? — різко розвернулася, але відразу втратила весь бойовий запал, коли зустрілася з темним виром в очах Діми. Темніше безмісячної ночі. На ньому залишилися одні чорні боксери, і я розгублено пробелькотіла:

— Я…ем… сідай кудись.

— Роздягайся, бери медикаменти і полізай в душ, — ще один суворий наказ, і я знову завмерла. Моя щелепа без дозволу опустилася вниз. Тіло наче пробило шоком.

Та що це зі мною? Що за реакція? Після полону потрібно відвідати невролога. Напевно, є якісь проблеми з кровообігом.

— Ти передивився порнофільмів? — мимоволі виривається з мене. — Де сексі-медсестра рятує пораненого бандита. Ще давай маслом намастимося для блиску тіл? Чого вже розмінюватися на дрібниці?

Діма демонстративно закотив очі.

— Ще раз повторюю: ти мені не цікава, — з особливою лінькою промовив він. — Мені легше під водою. М'язи не так болять від старих поранень. А що ти там собі накрутила, це тільки твої проблеми...

— А роздягатися навіщо? — ледь чутно прошепотіла, відчуваючи як першить у горлі від образи. Так, мені чомусь було дуже прикро.

— Я не примушую тебе білизну знімати, — поблажливо пояснив Діма і переступив бортик душової кабіни. — Але я не хочу підчепити від тебе кліщів, яких ти назбирала минулої ночі в лісі. Тож без костюму, — остання фраза тоне в шумі води, але я її чудово почула.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍