Софі Бріджертон - Покоївка з привілеями, Софі Бріджертон

— Чому ти питаєш?

Наші затьмарені збудженням погляди вкотре зустрілися, тільки Тоні ще на додачу наморщив носа.

— Ну, ти охнув, ось я й…
— Ти так швидко перебила мене, що я не встиг закінчити.

— Враховуючи обставини, це, мабуть, на краще, хіба ні?

— От стерво! — захихотів Соретті. Краєчок трусиків, котрий він притримував доти, відчутно вжалив ніжну шкіру. Зойкнувши, я сіпнулася — не те щоб це було аж настільки боляче, та вкрай підступно це точно! — Та я серйозно. Невже ніхто не хвалив тебе за це?

— Та за що?

Випроставшись, та все ще хазяйнуючи в мене під білизною, щоб полум’я в мені не згасало, бос навис наді мною, спершись вільною рукою на двері. Й наблизився до мого лиця настільки, що я ледь не відчувала власний смак в нього на вустах.

— Не розумієш? Чи прикидаєшся? Тобі справді ніхто й ніколи не хвалив за те, як солодко відчувати, наскільки ти мокра? Й наскільки готова прийняти мене просто зараз? Бо я можу це зробити, можу припинити дражнити тебе, припинити випробовувати. Й увійду в тебе на всю свою довжину одразу, щоб ти відчула кожен сантиметр мене. Ти ж саме цього і потребуєш, так? В тебе є все, моя порочна piccina: і врода, і розум. Не вистачає лише члена, на який ти могла б збиратися коли забажаєш й гоцати на ньому досхочу.

По тілу прокотився трепет ніби легкий персональний землетрус — на мить мені здалося, що я кінчу лише від самого його хрипкого шепоту. Та навіть в таку мить я лишалася собою.

— Ще в мене немає грошей. А член для гоцання можна й у секс-шопі придбати. Нехай співрозмовник з нього не дуже, зате репутація краща за твою.

— Я можу більше за будь-яку іграшку. Та все ще чекаю на відповідь.

Довелося здатися й відсунути завісу, за якою сховане моє минуле статеве життя.

— Ну, в моїх колишніх не було настільки шанобливого, — тут я хихикнула, — ставлення до жіночого тіла. Вони, як і більшість хлопців, здебільшого переймалися своїм задоволенням. Типу «О так, так, я вже близько. Хник-хник, мамцю, я зараз кінчу. Я непереможний» й усе таке, — скорчила я міну. — Коротше, їм було далеко до бога сексу Тоні Соретті.

— Бога сексу? — перепитав він, розпливаючись в усмішці.
— Що? Я проста смертна. Мені теж можна задурити голову рекламою.

А ще це очевидно — якби чутки про здібності Тоні були брехливі, хіба б усі ті курви перлися б постійно до нього в ліжко?

— Це тебе й погубить, любонько Бессі, — якось дуже вже задоволено проговорив він.

Хіба я не знаю? Це вже згубило мене, бо вранці я буду безробітнім безхатьком. Й доведеться бігти на уклін до Летті.

— До речі, бог сексу Соретті великодушно дарує тобі вихідний завтра. А тепер… О, мені сяйнула просто блискуча думка.

Бос відсунувся, подарувавши мені змогу трохи перепочити від пестощів, й розстібнув штани, перед цим витягши з кишені вервечку презервативів. Я стиснула губи, передчуваючи, про що він попросить зараз, і мені доведеться зізнатися, що в цьому я не надто майстерна. Чарівність миті, коли він був знизу, якось поблякла.

Та Соретті здивував мене ще раз.

Позбавившись нижньої частини одягу й розправившись з гумкою, а ще сміючись з того, як зніяковіло я відводжу очі, тільки б не бачити напряму, що на мене чекає, він знов приклеївся до мене.

Рвонув мереживо трусиків, перетворивши їх на непотріб, й наказав м’яко:

— Тепер обхопи мої стегна ногами, серденько.

Й відірвав мене від підлоги. І тільки-но я подумала, що, мабуть, покоївка не гідна бути відшпоканою в його знаменитому ліжку, як він увійшов в мене. Ковзнув настільки легко, що, витягнувшись струною, я притислася губами до його вуха й застогнала як сита кицька. Відчувати його всередині справді було достобіса добре.

Та далі Соретті не приткнув мене назад до дверей, а, притримуючи за сідниці, ледь-ледь пощипуючи шкіру, неквапливо рушив у напрямку спальні.

— Ой-йой, — здивовано випалила я.

Звиваючись на ньому, я намагалась змусити Тоні робити хоч щось. Опустити мене на підлогу й довести справу до кінця прямо там чи звільнити мене хоч ненадовго від цього чудернацького полону, бо то було аж занадто нестерпно: відчувати його, вмирати від цієї наповненості й одночасно прагнути більшого.

— Яка нетерпляча, — цикнув язиком бос та добряче ляснув мене. Половина мого задка спломеніла, я просичала йому на вухо, який він безсердечний покидьок, та коли ми таки дісталися ліжка, я зразу забулася під вагою його тіла, під невпинними й такими жаданими рухами стегон. Пристрасть, яку породила текіла, набирала обертів, ставала дедалі сильнішою кожної миті: безладні стогони, поєднуючись, перетворювалися на крики й благання не зупинятися; поштовхи ставали все глибшими й несамовитішими — Тоні мав свій особливий шалений ритм; а екстаз, котрим я сповнювалася, сягав, мабуть, обрію — хвиля за хвилею насолода накочувала на мене, й врешті-решт я захлинулася нею, втративши зв’язок з реальністю аж до самого ранку.

____________

[1] Крихітка (італ.)

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно