Пауло Коельо - Хіппі

мене там. Він засипав мене запитаннями, і я не зміг відповісти на жодне з них — усе, що я сказав, — це що у вас душа й тіло вільні, як вітер. Журналіст, про якого йдеться, з одного великого французького агентства новин, поцікавився, чи можливо прислати кого-небудь з їхньої філії в Стамбулі, щоб поговорити безпосередньо з одним із вас, я сказав, що не знаю, але, оскільки ми всі зупинимося в одному готелі — найдешевшому, що знайшли, з номерами на чотири особи кожен...

— Я краще переплачу, але не хочу жити з кимось разом. Ми з дочкою житимемо в кімнаті на двох.

— Я так само, — сказав Раян. — Кімната на двох.

Пауло запитально подивився на Карлу, яка нарешті промовила.

— Кімната на двох так само.

Другій музі автобуса подобалося показувати, що худорлявий бразилець у неї під пантофлею. Гроші, які вони за цей час витратили, були значно менші, ніж вони уявляли, — насамперед тому, що харчувалися бутербродами і спали в автобусі більшу частину часу. Кілька днів тому Пауло порахував свої статки — 821 долар після нескінченних тижнів подорожі. Нудьга останніх днів змусила Карлу трохи вгамуватися, і тепер між ними було вже більше тілесного контакту: вони спали на плечі одне в одного й вряди-годи бралися за руки. Це було надзвичайно затишне й ніжне відчуття, та їм і в голову не приходило поцілуватися чи дозволити щось інтимніше.

— Ну, гаразд. Отже, тут має з’явитись один журналіст. Якщо у вас не буде бажання, ви не зобов’язані щось там говорити. Я вам тільки повідомляю про те, що мені сказали.

Проїхали ще трохи.

— Я забув про одну надзвичайно важливу річ, — мовив водій, після того як Рагул пошепотівся про щось із ним. — На вулицях дуже легко знайти наркотики — від гашишу до героїну. Так само легко, як в Амстердамі, Парижі, Мадриді чи Штутґарті, наприклад. Тільки якщо вас схоплять, ніхто,— абсолютно ніхто — не буде витягувати вас із в’язниці швиденько, щоб ви змогли продовжити подорож. Отже, ви повідомлені, і сподіваюся, усі все добре, дуже добре зрозуміли.

Усі були повідомлені, та Майкл сумнівався, що дослухаються всі, насамперед тому, що вже майже три тижні нічого й не пробували. За ці три тижні разом, хоч він і спостерігав уважно за кожним зі своїх пасажирів, ніхто не виказав жодного інтересу до того, що вони щоденно споживали в Амстердамі та інших європейських містах.

Що знов-таки породжувало сумнів: чому всі вважають наркотики згубними? Він як лікар, який в Африці спробував різні рослини з галюциногенним ефектом, щоб знати, може чи ні використовувати їх для своїх пацієнтів, знав, що лише похідні від опію спричиняли залежність.

А, ну так, ще кокаїн, який зрідка з’являвся в Європі, оскільки майже все, що виробляли в Андах, споживали в Сполучених Штатах.

Та все одно уряди витрачали цілі статки на кампанію проти наркотиків, тоді як тютюн та алкоголь продавалися в першому-ліпшому барі. Певно, через сенаторів, доходи від реклами й таке інше.

Він знав, що голландка, яка оце вимагала кімнату для себе з бразильцем, змочила сторінку своєї книжки розчином LSD — вона балакала про це з іншими, усі знали про все в автобусі, «Невидима пошта» діяла й тут. Прийде час — і вона відріже шматочок, пожує, проковтне й матиме свої видіння.

Але це не створювало проблем. Лізергінова кислота, відкрита в Швейцарії Альбертом Гофманом і розпропагована по світу одним гарвардським професором, Тімоті Лірі, уже була заборонена, та все одно поліції не вдавалося її виявити.

ауло прокинувся, відчувши руку Карли в себе на грудях — дівчина ще глибоко спала, — і почав думати, як устати, аби її не збудити.

Вони прибули в готель досить рано, уся група повечеряла в тому ресторані: водій казав правду, Туреччина була надзвичайно дешева, — і коли піднялися до своїх номерів, з’ясувалося, що в їхньому стоїть двоспальне ліжко. Обоє без жодних коментарів прийняли душ, випрали й розвісили сохнути одіж і впали виснажені на ліжко. Очевидно, наміром обох було поспати вперше за багато днів у нормальних умовах, та обидва оголені тіла, торкнувшись одне одного, виявили інші наміри. Перш ніж самі усвідомили, вони вже цілувалися.

Ерекція в Пауло з’явилася з неабиякими труднощами, а Карла не помагала — лише дала зрозуміти, що, як він бажає, вона не проти. Це вперше близькість вийшла за межі поцілунків і тримання за руки; і тільки тому, що він лежав поряд із красивою жінкою, то був зобов’язаний дарувати їй насолоду? А вона почулася б менш красивою і менш жаданою, якби він цього не робив?

А Карла думала: «Нехай постраждає трохи, нехай думає, що я почуюся зневаженою, якщо він знехтує мною й вирішить спати. Якщо ж побачу, що справи йдуть не так, як я хочу, зроблю, що потрібно, але ще почекаю».

Нарешті ерекція з’явилася, проникнення теж, і чоловічий оргазм, швидший, ніж обоє гадали, хоч би як він намагався себе контролювати. Урешті-решт, у нього вже тривалий час не було жінки.

Карла, яка зовсім не зазнала оргазму — і він це розумів, — похлопала його ніжно по голові, як мати робить із дитиною, відвернулась і раптом теж зрозуміла, що геть виснажена. Вона заснула, не думаючи про речі, що зазвичай допомагали їй прикликати сон. Те саме сталось і з ним.

Тепер він уже прокинувся, згадував попередню ніч і вирішив вийти раніше, ніж би мав щось пояснювати. Дуже обережно зняв її руку, одягнув запасні штани, що мав у рюкзаку, взувся, накинув куртку і, коли вже збирався відчинити двері, почув:

— Куди ти зібрався? І навіть не скажеш мені «доброго ранку»?

— Доброго ранку. Стамбул має бути дуже цікавим, і я певен, що тобі сподобається.

— Чому ти мене не розбудив?

Тому що вважаю, що сон — це спосіб спілкування з Богом. Саме це я осягнув, коли почав навчатися окультизму.

— Тому що тобі могло снитися щось приємне або, може, ти була втомлена. Не знаю.

Слова. Ще слова. Вони годилися тільки для ускладнення речей.

— Пригадуєш учорашній вечір?

Ми займалися коханням. Без попереднього наміру, просто тому, що були в одному ліжку.

— Пригадую. І хочу попросити вибачення. Знаю, що не був таким, як ти сподівалася.

— Я ні на що не сподівалася. Ти йдеш побачити Раяна?

Насправді він розумів, що питання було: