Тая Стрельцова - Чоловік з бонусом, Тая Стрельцова

Глава 13.1

Катерина приїхала відразу після роботи, хоч на її повідомлення Ліка і відповіла через якийсь час, що хоче побути сама. Не могла її подруга лишити в такому стані.

— Ну й справи! — хитнула головою Катя, почувши всю історію. — А звідки в нього це відео?

— Не знаю, — зітхнула Ліка.

— Ти не поцікавилась? — здивувалась подруга.

— Кажу ж: мене вигнали, не давши й слова сказати! У мене навіть часу не було подумати, звідки ноги ростуть у відео.

— То, може, варто сьогодні спробувати поговорити? Мав би трохи охолонути. Хоч зателефонуй, — запропонувала Катя.

— Якби охолов, подумав, то вже б і сам зателефонував. А якщо мовчить, то й я не нав’язуватимусь. В мене ж теж якась гордість є! — доволі жорстко відповіла.

— Теж правда, — кивнула подруга. — Просто шкода так. Я була впевнена, що у вас все буде добре.

— Я теж, та… — відвела погляд.

— Тримайся, — взяла її за руку Катерина. — Якщо тобі треба час, щоб оговтатись, я прикрию в клубі.

— Ні. Я вирішила, що мені треба, навпаки, зануритись у роботу з головою, тоді все переболить швидше. Завтра вийду, — рішуче заявила Ліка.

І справді наступного ранку була в на роботі. Та варто було переступити поріг закладу, як стало ясно, що план втілити в життя не вийде. Тут, як і вдома, все нагадувало і про Єгора, і про дітей. І якщо квартиру міняти проблематично і довго, то з роботою можна розібратись швидше. Зрештою, збагнула, що проблема може виникнути не тільки зі спогадами. Єгор займається в цьому клубі. Вони можуть випадково зустрітись. А що, коли він і з дітьми прийде? Тепер же всі знають, що в нього є сини. Як для них пройде ця зустріч? Ні, не варто цього допустити.

— Директор на місці? — запитала у Дарини.

— А тобі навіщо? — єхидно спитала у відповідь.

— Добре, сама перевірю, — і пішла прямо до кабінету начальства.

— А працювати хто буде? Зараз клієнтка прийде! — крикнула їй в спину Дарина.

Та байдуже! Варто згадати про свій егоїзм, притуплений останнім часом.

— Дмитре Олександровичу? — постукавши, заглянула в кабінет Ліка.

— Так, заходь, — посміхнувся.

— Доброго ранку, — привіталась.

— Доброго ранку, Ліка. Як справи? — поцікавився дуже привітно. — Сідай, — кивнув на крісло.

— Та ні, дякую. Я буквально на хвилину. Звільняюсь. І хотіла вас попросити, щоб мене відпустили прямо зараз, а клієнтів передали іншим тренерам, — випалила.

— Що? — аж сам піднявся. — Ліка, що сталось?

— Нічого. Просто не зможу більше у вас працювати. Вибачте, — опустила погляд.

— Моя провина як керівника є в цьому? Чи, можливо, хтось інший образив? — підійшов ближче.

— Ні, нічого такого. Це мої особисті проблеми. І я буду дуже вдячна, якщо ви підете мені на зустріч.

— Що ж, якщо так треба, то ми щось придумаємо… — розвів руками начальник.

— Дякую! На все добре! — глянула на прощання і пішла з кабінету.

— На все добре… — замислено відповів колишній вже роботодавець.

Власне, здивувались абсолютно всі, навіть Дарина, хоча її здивування було наповнене радістю. Катя кілька разів перепитувала, чи остаточне рішення прийняла Ліка. Але вона впевнена, як ніколи. Цю сторінку варто перегорнути швидко.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно