Джулія Ромуш - Клуб: їх таємниці vs твоє життя, Джулія Ромуш

Розділ 29. Крістофер Блек.

Мені зателефонували й попередили, що сьогодні, не дивлячись на час, до мене приїде ще один клієнт. От чорт! І так, я був завжди до ваших послуг. 

 

Робота в клубі з такою великою кількістю людей, які приходять сюди для того, щоб я допоміг їм розв'язати їхні проблеми, вимагає просто нереальної витримки, концентрації, уваги й самоконтролю. Адже іноді доводиться мати справу з такими ідіотами, що ще потім дивуєшся, як вони дожили до своїх років без пригод. 

 

Саме тому у мене є чітко налагоджена система, перевірені люди й негнучкі принципи. В роботі я перфекціоніст, тому що сам по собі ідеальний. Так, я такий. Не подобається? Та мені, в принципі, все одно, що кому подобається, а що ні!

 

Гаразд, так вже і бути, я вам зізнаюся: був у моєму житті один випадок, який добряче підкосив мою віру у свою систему. Однак, той випадок я волів би не згадувати взагалі, а коли доводилося це робити, філософськи посилав його до біса. Кого? - Запитаєте ви.У кожного в житті є осічки. І моєю осічкою був Брей Легран. Так-так, я знаю, що я класний, заткніться! Це була моя єдина осічка і після цього я засвоїв ще один урок: "не можна недооцінювати покруча, який з тобою грає". Не можна розслаблятися, треба завжди тримати руку на пульсі, що зараз я і робив. Але тоді я ще був упевнений, що я можу володіти усім не напружуючись. Нічого, я вчуся на своїх помилках. Тоді я йому програв, але я знав, що буде момент, коли він прийде до мене за допомогою. Тому що я - Крістофер Блек і тільки я володію реальною владою у цьому місті. 

 

Два роки тому, я брав участь у гранді для купівлі ділянки землі, і, несподівано для самого себе, я вирішив піти чесним шляхом, без підкупів, зв'язків і всякого лайна. Я, як виявилося, помилково думав, що зможу виграти чесно. Тільки от я не врахував одного, що таким чесним дурнем буду тільки я, а всі інші будуть всіляко хитрувати й користуватися зв'язками. Тоді він мене зробив, і, треба визнати зробив красиво і дуже технічно, прямо з-під носа забрав мою перемогу. Спочатку я думав, що програв у чесній боротьбі, і знаєте що, це не було б так прикро, але потім дізнавшись, що йому довелося відвалити не кволу суму, щоб все-таки здобути перемогу, я був в сказі. Я не прощав такого. Ніколи й нікому! 

 

А тепер цей недолюдок хотів зі мною зустрітися. Та і я ж був не проти. Як же я чекав цього дня... 

 

І я так зрозумів, що у нього була серйозна проблема, якщо він зважився прийти сюди, до мене, якщо навіть він сам не міг її вирішити, використовуючи власні гроші й можливості.Що було найцікавішим, так це те, що він навіть не знав, що це у мене він забрав те, що я по праву почав вважати своїм, що це мене він обдурив і думав, що залишиться безкарним.Ми ще подивимося, хто залишиться з голою дупою після нашої гри, Брей!

 

 Я б міг дати йому принизливе завдання, щоб вдосталь насолодитися тим, як він буде ганьбитися в надії отримати мою допомогу, але доводилося трохи збавляти оберти.  Особиста вендета не повинна була ставити під удар репутацію клубу.

 

Оскільки у мене був клієнт, який був зацікавлений у партнері Леграна, а хто, як не Легран міг здати мені свого компаньйона з нутрощами?  Я збирався зробити так, щоб він розповів про всі його слабкі місця, те, на що я зміг би натиснути для потрібного результату.

 

Так що на цей момент мені доводилося обходитися саме цим.  І ще мені не терпілося дізнатися яка допомога була потрібна Леграну від мене, що у нього такого сталося, що зараз він готовий звернутися саме в мій Клуб.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно