Марина Варич - Cьоме пророцтво Семіраміди

— Чорний кіт, склянки з трав’яними настоями, пасма волосся, розповідь двірника — все вказує на неї.

Лук не відповів.

— Агов, друже, ти мене слухаєш?

— Га, що? — Лук кілька раз кліпнув, немов після сну.

— І для кого я тутечки розпинаюсь? Кажу — схоже ми знайшли волхвиню.

— Почекай. Не все так просто, як тобі здається. Комусь дуже хочеться, щоб ми підозрювали саме Сивілу. Хтось розставив речі, якими користувались волхви, на найпомітніших місцях. Хтось підіслав двірника саме в ту мить, коли ти вийшов з будинку. Невже ти гадаєш, що волхвиня така дурепа, що виставляла б усе це напоказ?

Нек стенув плечима.

— Підозріло звісно, але…

У мене карі очі і русяве волосся. Але уже давно я себе такою не бачила. Вам в догоду мені довелося перефарбуватися і поставити контактні лінзи. Тепер я дивлюся на світ через зелену радужку. Ви в захопленні. Ви чомусь вважаєте, що справжня чародійка мусить бути руда і зеленоока. Хоча чаклунство — не зовнішність, а стан душі.

Будьмо відверті: лише невігласи необізнані з історією і звичаями народів Землі можуть кликати мене відьмою. Відьми не володіють і дещицею тих знань, які відомі мені. Напускати ману й чаклувати може кожен, а передбачати майбутнє й поготів. Тепер багато, хто начитався усіляких нісенітниць в Інтернеті та й ну практикувати знічев’я, або заради інтересу. Цим зухвальцям невтямки, з якими силами вони контактують і чим ця гра може скінчиться. До того ж, вони завдають клопоту справжній Силі, створюючи їй репутацію нечистої на совість, злодійкуватої лиходійки.

Волхви ж вдаються до чар зрідка — задля порятунку світу і ніколи — задля власної наживи. Вони стороняться людей і лише здаля спостерігають за тим, як ті безперестанку метушаться. Вони нікого не чіпають першими. Але люди самі надокучають їм. Тоді волхви змушені давати відсіч. Ось так вийшло і зі мною.

Одного туманного дощового вечора під час сеансу медитації я відчула легке постукування. Стукали в енергетичне коло з полину, яке відділяло мене від світу. В коло розміром два на два метри, в яке я вмістила цілий світ з усім, чого тільки могла забажати душа. Давненько не було нічого подібного. Лише зрідка діти викликаючи духів підбирались до кола надто близько, але енергетичні хвилі відштовхували їх далеко звідсіль.

Стук повторився. Відвідувач прийшов з корисливими намірами про це свідчили коричнево-червоні цятки, які супроводжували його появу. Прийшов він через провідника, істоту з потужною енергетикою, яка і пробила захисне коло і вивела мене з медитативного стану. Тьмяний силует незнайомця погойдувався в кількох сантиметрах над підлогою.

— Що Вам потрібно і для чого Ви потривожили мене?

— Я сенатор Сатурну Луск Бер Коні. — відрекомендувався непроханий гість.

— Хто допоміг вам неушкодженим проникнути в мої володіння?

— Чорний маг.

— Що вам потрібно?

— Я пропоную угоду. За рік вибори до сенату, мій рейтинг стрімко падає, а мої закляті вороги рвуться до влади. Надія тільки на вас. Адже ви зможете напустити на сатурчан таку ману, щоб під час підрахунку бюлетенів усі бачили на них позначки лише напроти мого прізвища. Ваша поміч в обмін на гроші. На дуже крупну суму, яку ви назвете.

— І заради цієї дрібниці ви мене потурбували?

— Зрозумійте, якщо їм вдасться захопити сенаторське крісло, вони знищать мне.

— Я не цікавлюсь політикою.

— А грішми? Великими грішми?

— Не можна служити одночасно Момоні і Богу. — прорекла я.

— Хіба ви не посланниця Чорного Ангела? — недовірливо спитав сенатор.

— Ніяк ні. Його посланець ви, сенаторе.

— Як це?

— Гроші — одна з прояв Чорного Ангела, є в нього й інші обличчя, як то слава, розкіш, влада (бо він сторукий і тисячоликий) жадаючи їх, ви прислуговуєте Йому.

— Хіба ж вам не потрібні гроші? — здивувався сенатор.

— Звісно ні. Я могла б заповнити усю ці кімнату грішми, або будь-чим іншим. Тільки це мало б що змінило в моєму житті.

— Ви заговорюєте мені зуби, я бачу, що ваш одяг чорний як ніч, ви не можете служити Богові. Усім відомо, що його військо біле, аж сріблясте.

— Часом треба осліпнути, щоб прозріти, часом почорніти, щоб відбілиться.

— Як це?

— Хто має вуха почує, хто має мудрість зрозуміє.

— Мені байдуже хто ви, але мені потрібна ваша допомога. Я не можу програти наступні вибори.

Я кинула оком на розташування зірок на небі.

— Однак ви їх програєте. Не варто й напружуватися.

— А щоб тобі! — розлютився сенатор.

— Ви засмутили мене, сенаторе, ви не зрозуміли анічогісінько з того, що я намагалась вам втовкмачити.

На цьому розмова обірвалася. Але в стан медитації повернутися не вдавалося. До того ж, зламане коло потребувало ремонту. Нічого не вдієш, довелося повератися у реальність.

Надто довго я не відвідувала її. Надто багато змінилося за цей час. Лише люди лишились незмінними.

І ось я світська дама, чаклунка, волхвиня, як ви кажете, відьма. Я керую срібною колісницею, ходжу на високих підборах (хоча зріст дозволяє носити взуття на низькій ході), п’ю мартіні, при цьому анітрішки не п’янію і не відчуваю його смаку, розмовляю низьким тембром голосу. Я завжди у відмінній формі (90-60-90) і у мене не буває кіл під очима після безсонних ночей. Ох, нелегко бути чаклункою.

А ще