Едмон Ростан - Сірано де Бержерак

Сховай ці гроші! Йди!

(До Лізи, з ніяковим виглядом показуючи ліру.)

А правда ж бо, краса?

Ліза

Безглуздя!

(Кладе на конторку пачку паперових торбинок.)

Рагно

Торбинки? Спасибі!

(Розглядає принесене.)

Небеса! Книжки улюблені! Найкращих друзів твори! Вщент пошматовані, покраяні, о горе! – На те, щоб класти в них мигдаль та мармелад! Орфей загинув так від сп’янених менад![15]

Ліза

Здається, в праві я була зужиткувати Писання диваків, що тут їдять без плати, Щоб хоч якусь користь дістать собі від них!

Рагно

Мурашко, не ганьби ти коників моїх І не суди за те, що знають тільки співи!

Ліза

Коли тут набрід цей не товкся гомінливий, Ані мурашкою не звали ви мене, Ані менадою!

Рагно

Видовище страшне! Таке з поезії робити! Гнів і сльози!

Ліза

А що ж іще робить?

Рагно

Що ж робиш ти із прози? СЦЕНА II

Ті самі, двоє дітей, що тільки-но зайшли до цукерні.

Рагно

Чого, малятка, вам?

Перша дитина

Три пончики…

Рагно

(подаючи)

Беріть! Свіжесенькі, з огню!

Друга дитина

Будь ласка, загорніть!

Рагно

(схвильований, набік)

Ох, торбинки мої!

(До дітей.)

Ага, вам загорнути?

(Бере торбинку і перед тим, як покласти в неї пончики читає.)

«Так Одіссей блукав, жоною не забутий»… Не це!…

(Кладе торбинку вбік і бере іншу. Хоче покласти туди пончики, читає.)

«Прекрасний Феб[16]»… Не це!…

(Знов одкладає торбинку.)

Ліза

(нетерпляче)